Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Звичайні герої

Звичайні герої: Іван Банк

Звичайні герої: Іван Банк

Доки народний герой захищає країну, вдома в с. Вільний Степ Новосанжарського району на нього чекає дружна родина. У Івана четверо  братів та шестеро сестер. Сім’я на Полтавщину переїхала із Західної України.  Хлопець з дитинства мріяв стати військовим. Та й в ігри грав суто хлоп’ячі.

Андрій Банк: У войнушку, як діти завжди граються, так у войнушку він і остався, грає й до сих пір.

 Коли Іван пішов на строкову службу, каже, вже тоді знав, що стане десантником.

Іван Банк:  Ізначально було бажання, служити в десантних військах, так і получилося, по здоров’ю проходив як хотілося так і получилося.

Після строкової служби пов’язав своє життя з армією. Службу в Збройних Силах проходив  з 2004 по 2011. Був у Косово з миротворчою місією.

Іван Банк:  Ми там були в складі миротворчого контингенту, там не було таких вже бойових дій, їздили патрулювали.

Спочатку за мобілізацією, потім продовжив службу за контрактом. Кілька тижнів навчань - і на передову. У зоні АТО  Іван  майже півтора року. Перше бойове завдання  - під Авдіївкою. Каже,  саме там було найскладніше.

Іван Банк:  Під Авдієвкою там сипало градами, артилерією, можна сказати круглі сутки працювала, автомати кулемети.

Про те, що брат та син  в зоні АТО,  родина  навіть не здогадувалася. Старша сестра Ольга розповідає: думали,  відслужить рік і дому.

Ольга, сестра:  Та ніхто даже не знав, що він туди пішов, він уже сказав, що підписав контракт і їду, ми всі тоже в шоці, як би сказати були, бо один тільки прийшов, це мій син, тож був в АТО.

Про війну Іван говорить  неохоче. Не з чуток знає, яке воно життя в окопах. Армійські будні – не лише постріли. Це ще й заготівля дров, приготування їжі, а іноді й спілкування з котами.   

Іван Банк:  Страшно, як казав один офіцер–психолог, страх – це хорошо, коли страху немає – то це погано.

У грудні минулого року сержант 95-ї-десантноштуромової  бригади Іван Банк отримав орден «Народний герой України.  Нагорода не державна. Тризуби виготовляють зі срібла, яке збирають люди. Відзнаки в Краматорську отримали 12 десантників.   Скромний,  про свої подвиги Іван не говорить. Лише каже:

Іван Банк:  Я просто робив там свою роботу, служив, а те що обрали народним героєм, не від мене залежало народ обрав.

 Іван Банк пройшов найгарячіші точки  сходу України. Були і блокпости, і прикриття виходу з Донецького аеропорту,  Авдіївка та  Горлівка. Зізнається, що на нагородження потрапив в останню хвилину

Іван Банк:  Я узнав в крайній день про те, що мене мають нагороджувати, спочатку командир бригади визвав до себе, з передової мене забрали, думки зразу такі, по якій причині, причина була невідома, а ввечері командир сказав, в Краматорськ їдете на нагородження.

За коротку відпустку Іван намагається відвідати всіх родичів. Але найбільше часу проводить з молодшою сестрою Кариною.

Карина, сестра: Таємниці свої не розказує і не розкаже, йому звониш, Вань, як там, що там, все нормально, нічого не каже, одне що узнала, так по секрету, що він жениться весною.

Над тим, чим займатиметься після війни, Іван  ще не задумувався. Напевно, каже, пов’яже своє життя з армією

Іван Банк: Більше склоняюся до армії, можливо в майбутньому переведуся в Полтаву, щоб ближче до дому служити.

За кілька днів Іван знову повертається на передову.