Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Полтавщина попрощалася з бійцем Артуром Латченком

Полтавщина попрощалася з бійцем Артуром Латченком

В останню путь провели нашого земляка, 21-го річного військовослужбовця Артура Латченка. Він майже півроку обороняв шахту Бутівка.  Поховали  атовця  5-го квітня на його малій батьківщині,  в селі Більськ Котелевського району.

Боєць  загинув від осколкового поранення в шию поблизу шахти Бутівка. Попрощатися з хлопцем та відправити його в останню путь прийшли побратими, односельці та друзі.

Едуард Бородай, заступник по роботі з особовим складом та громадскістю Полтавського облвійськкомату: Сьогодні ми віддали останні військові почесті військовослужбовцю Збройних Сил України, солдату Латченко Артуру.3-го квітня під час мінометного обстрілу отримав вогнепальне поранення, яке не пов’язане з життям і геройськи загинув.

На війні у Артура Латченка був позивний «Арчі». Під час своєї довгоочікуваної відпустки  побратими хлопця  приїхали попрощатися з другом. Вони кажуть: Артур був доброю та світлою людиною.

Сергій Родіонов, військовослужбовець: Для нас он всегда останется лучшим, только в светлой памяти. Нельзя ничего плохого про него сказать. Только одни хорошие и позитивные моменты с ним связаны.

Вдома, в рідному Більську, у 21-го річного Артура залишилися батьки, сестра та наречена. В нього були великі плани на життя: хотів відбудувати дім та одружитися. Заступник командира Валерій Гладкий розповідає: Артур єдиний, хто  загинув з їхньої роти. За кілька днів до смерті  хлопець хотів піти у відпустку.

Валерій Гладкий, заступник командира в/ч А-1451: Рота «Полтава» повинна була відправити 19-ть військовослужбовців. Він за своїм бажанням захотів бути в складі цих 19-ти військовослужбовців. 28-го вересня вони були відправлені до складу сухопутних військ. Зарекомендував себе тільки з позитивного боку. Постійно підтримував товаришів і постійно відбував всі атаки.

Побратими військового розповідають: вороги Мінські домовленості порушують. Зі стрілецької зброї стріляють вночі. Нашим воякам стріляти у відповідь забороняє керівництво. Побратим Артура Ігор  Тронь каже: кілька разів він був на межі загибелі, але кожного разу рятувався. Про нього говорили, що народився в сорочці.

Ігор Тронь, військовослужбовець: Він назавжди зостанеться героєм. Хлопці з шахти, я думаю, помстяться за нього. Так як Артур був дуже сміливим, вони просто передадуть привіт. 

Прощалися з полеглим військовим біля рідної хати, де він жив  змалечку. Проводжали в останню путь Артура Латченка  під постріли салюту,  дзвони та мелодію військового хору.