Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо
Автор сюжету:
Світлана Фільчак
Світлана Фільчак

Творчий вечір Гліба Гаврилова відбувся в літературно меморіальному музеї В.Короленка

Творчий вечір Гліба Гаврилова відбувся в літературно меморіальному музеї В.Короленка

У літературно меморіальному музеї В. Короленка відбувся творчий вечір Гліба  Гаврилова.  Він дарував шанувальникам свої  пісні  і читав уривки з творів.  Більше про автора у розповіді Світлани Фільчак.

Гліб Гаврилов народився у далекому російському місті  Кемерово. Тривалий час працював  у Туркменістані. Згодом, у 1977 р.  закінчив Донецький медичний інститут , відтоді живе в Полтаві.  Гліб Вікторович в відомий у Полтаві в  двох  іпостасях. Перша – медична. Адже він обіймає серйозну посаду - заступник головного лікаря обласної клінічної лікарні ім. Миколи Скліфосовського по експертизі непрацездатності та головний експерт Департаменту охорони здоров`я. Друга – творча. Він багато років пише вірші та прозові твори, а також пісні. «Нічого дивного у поєднанні медицини і творчості немає. Таким шляхом іде дуже багато колег», - говорить Гліб Гаврилов:

Гліб Гаврилов:Это очень часто бывает. Возьмем Чехова. Возьмем Булгакова. Вересаева и тд. Видимо медицина помогает творчеству. Начал то я писать, беря случаи из своей практики. Их очень много. Только надо было их расширить, расцветить. А потом уже, когда руку набал, я решил больше о медицине не писать. Ну, и так дальше пошло. Но медицина дала толчок.

Гліб Вікторович – лауреат  Всеукраїнського конкурсу прози 2016 року за роман "Дім побачень" та фіналіст Міжнародного літературного форуму "Золотий витязь" 2016 року за роман "Там чекатимуть на мене друзі".

Гліб Гаврилов:В начале это было хобби. Я на протяжении своей жизни и молодости несколько раз пытался писать. Потом как Гоголь все поуничтожал. Я считал, что это все дилетантизм. Кто то из писателей сказал : « Пиши тогда, когда не можешь не писать». И на рубеже своего 50-летия я посчитала. Что у меня вновь потребность появилась выразить себя. Первое произведение я писал почти семь  лет, а потом в год по произведению. И это для меня такая потребность, без которой мне как будто чего то не хватает.

Першими критиками Гліба Вікторовича є його рідні – дружина і донька. «Донька завжди критикує  твори, а дружина схвалює» - говорить автор. Як у кожного письменника, у нього свій, особливий метод роботи:

Гліб Гаврилов:Такая критическая масса набирается. Набирается, набирается…Потом вот такой …взрыв...И три четыре недели я пишу без передыху. Я успеваю канву сделать и еще месяцев  6 - 8 редактирую. В последнее время это – необычные случаи из жизни. Или из моей или из чужой.. И вот первые три четыре дня я просто сижу и смотрю в стенку. Мне нужно, что бы я увидел картинку. Как в спектакле. И когда она начинает двигаться, я просто записываю то, что вижу. Случаи из жизни и практики вспоминаются, и я их вставляю туда. Лучше пишется по ночам. Приходят мысли. Начинаю я писать всегда с утра. Когда силы есть. А когда уже набирает ход произведение, то тогда я перехожу на ночное время. Потому что так лучше пишется, и лучше соображается. Эпитеты там, метафоры, случаи, образы.

Час від часу Гліб Гаврилов проводить творчі зустрічі зі своїми пошановувачами. За кілька років уже склався своєрідний осередок. У автора безліч задумів та планів. Він живе, особистим прикладом підтверджуючи  відомий афоризм, який говорить, що «Почати творити ніколи не пізно»