Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Синдром АТО: визнати і подолати чи проігнорувати

Синдром АТО: визнати і подолати чи проігнорувати

Менше третини полтавських демобілізованих бійців скористалися психологічною допомогою, щоб подолати стрес, отриманий у зоні АТО. Ми намагалися з’ясували, чи доступна в області реабілітація для військовослужбовців.

Півтора року тому В'ячеслав Бондаренко повернувся  з Дебальцевого. В АТО чоловік отримав контузію. Гребля допомагає В'ячеславу побороти спогади про війну. Одразу після демобілізації через стрес почав вживати спиртне. 

В’ячеслав Бондаренко, ветеран АТО: Водка превращалась в воду, ну я остановився, все я і до цього не пив нікогда. Весло в руки і вперед, вспомни, що ти спортсмен, а спортсмени не здаються. Я сюди сів і почав себе чувствовать великолепно. Важкувато було. В вухах свистіло, ну команда мене підтримала завжди.

Не тільки спорт допоміг психологічно відновитися чоловікові. Він звернувся до реабілітаційного центру при обласному госпіталі ветеранів війни.

В’ячеслав Бондаренко, ветеран АТО: Я помітив, що у палатах постійно йде розмова про війну. Війна. Війна.  Оці кімнатки з тваринками, з хом’ячками. Уже відчуваєш себе з іншим ставленням.  Сидить дядько бородатий і з бумажечки шось ліпить. Уже він відволікається.

Нині боєць сюди навідується, як гість. І не приховує того, що проходив арт-, музико-, ароматерапію та інші доступні тут процедури.

У реабілітаційному центрі атовцям допомагають третій рік. До подій на Донбасі у шпиталі приділяли увагу лише фізіологічному відновленню. Нині  одна із головних -    психологічна реабілітація військових.  

Сергій Голубєв, керівник обласного клінічного госпіталю для  ветеранів війни: Частина людей отримали поранення. Багато хто не може виконувати свої професійні обов’язки, професійні навики до того, як вони поїхали в зону АТО. Людина замикається в собі, виникає так називаєма стігма.

По психологічну реабілітацію на початку АТО зверталося небагато, згадує психолог Тетяна Романенко. Зустрічей із людьми її фаху бійці уникали. Згодом пересторога стала меншою.

Тетяна Романенко, психолог: Я заходжу в палату і говорю: «Добрий день! Я - Таня, психолог». То уже не з іронією, а з доброю посмішкою і радістю з нами спілкуються.  Раніше такого не було. Раніше приходилося умовляти, приходити.

На Полтавщині сім тисяч демобілізованих атовців. До ветеранського центру, створеного  торік волонтерами, звернулися вісімсот осіб. А в обласному госпіталі  за останні два роки  психологічною реабілітацією скористалися понад 600 пацієнтів. Разом це лише 20% із тих, хто повернувся з АТО.Але в середовищі громадських діячів вважають, що державні структури не можуть надати комплексну допомогу.

Віталій Турпітько, голова координаційної ради ГО «Учасників АТО»:Вони на превеликий жаль дуже зачинені в рамках. Певний штатний розпис, от таких лікарів можна, таких лікарів нема, взагалі немає місця для інноваційних методів реабілітації. А громадські організації в цьому набагато вільніші. Можем створити невеличку там собачарню.  І плюс прозорість використання коштів на порядок вище.

Родичі бійців переживають не менший стрес, аніж самі військові. Тому психологи працюють і з їхніми сім’ями.

Олександра Сиротенко, директор ветеранського центру соціально-психологічної адаптації:Проблеми в родинах, вони полягають у тому, що людина змінилася і дружинам важко це прийняти, або чоловіки, вони не розуміють скільки труднощів пережила дружина, очікуючи його  з фронту. Буває дуже багато випадків розлучень, або сварок з дрібниць тому, що люди просто не можуть знайти спільну мову».

Проблема післявоєнного синдрому для України не нова. Учасник війни в Афганістані Іван Петренкозгадує: понад 30 років тому  психологічної реабілітації військових майже не було. Тому, у тих, хто повертався з війни виникали проблеми з адаптацією у мирному житті.

Іван Петренко, учасник бойових дій в Афганістані та АТО:У мене був знайомий, товариш. Він служив у Кабулі, в 180 полку. Офіцер, красень, високий.Людина просто не знайшла себе в цьому соціумі. Він перетворився на бомжа.

У Полтаві працюють  кілька центрів  психологічної реабілітації. Ще два  планують відкрити у районах. За допомогою може звернутися кожен військовий. Кожен, хто прагне мати повноцінне майбутнє.

В’ячеслав Бондаренко, ветеран АТО: Хто хоче займатися й реабілітуватися, той реабілітується. Можливостей в нашій державі достатньо. Як кажуть: "Під лежачій камінь, вода не тече".