Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Наталія Чут
Наталія Чут

Через війну вона втратила дітей - історія переселенки з Донбасу

Через війну вона втратила дітей - історія переселенки з Донбасу

Через війну вона втратила дітей, нині самотужки виховує внука та допомагає українським захисникам. Більше про історію переселенки Валентини Чирцової в нашому сюжету.

Валентина  Чирцова залишила будинок на Донеччині, щоб врятуватись від війни.

Валентина Чирцова, переселенка з Донбасу: Був такий момент, що семеро молодих мужчин, які сиділи у чужому дворі біля нас, машина під’їхала і їх розстріляли. То, щоб не було в дитини шоку  і воно мені тоже не нужне,  я приїхала сюди.

Валентина – переселенка з  Артемівська (нині Бахмут, Донецької області),  три роки живе на Полтавщині разом з онуком Олексієм. Її донька, яка є матір’ю хлопця, зникла під час обстрілів на Донеччині.

Валентина Чирцова, переселенка з Донбасу: У нього вже дитинства нема, бо дитина хоче сам іти шукати матір.  А коли він обновляв справку про розшук, то старлєй йому сказав: «Пацан, привикай! Зараз такий час, що багато людей пропадає, а тим паче- там! Нас мало і ми не встигаємо нічого робити!

На час запису інтерв’ю 14-річний Олексій перебував у літньому таборі. Жінка розповідає: хлопець в усьому хоче бути схожим на свого дядька  Олександра Чирцова. Чоловік був учасником Євромайдану, добровольцем пішов на передову.  Вступив до лав окремого добровольчого батальйону  «Карпатська Січ», де був санітарним інструктором та інструктором зі стрілецької справи. Загинув 2 роки тому в селищі Піски. Відтоді жінка ходить до суду, аби довести, що її син захищав Україну.

Валентина Чирцова, переселенка з Донбасу: Ми не можемо нічого добитися, документів немає, що він у списку.  Добровольці були внє закона.

Через війну, смерть сина і зникнення доньки  Валентина втратила здоро’я. Перенесла два інсульти, їй важко розмовляти. До того ж, каже, змучена постійними переїздами. За три роки вона разом з онуком змінила 9 місць проживання. В цьому будинку у Полтаві родині дозволили пожити до серпня.

Валентина Чирцова, переселенка з Донбасу: Я завжди кажу, що ми надовго. Бо я не знаю, що буде –чи я завтра помру, чи треба угол якось десь, щось.   Тепер получається, що ми рік прожили і нам нужно вибиратися.   

Де будуть жити далі - Валентина не знає. Знайти житло нині і складно, і дорого. Родина мріє про власний дім. Жінка розповідає: зверталася до міської ради, там пообіцяли поставити у чергу на житло. Але після того, як вона продасть нерухомість, що лишилася на окупованій території. До того ж, необхідно мати полтавську реєстрацію. Як це зробити, жінка не уявляє. Тож,  поки  опікується своїм найменшим сином  Олексієм, який воює в лавах ЗСУ. Нині після поранення він лікується у шпиталі. Загалом  єдиною розрадою Валентини, каже вона, є допомога військовим на сході.

Валентина Чирцова, переселенка з Донбасу: Пеку пироги и любыми способами отправляю в АТО. Сослуживцы Сашины заезжают, когда едут или туда или назад. Печу пиріжки, хлопців кормлю, вони тут купаються, я їх обстирую. Так і живу.