Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Валерія Рибалка
Валерія Рибалка

У Полтавському районі, в селі Бершацьке, живе жінка, яка віддала свій будинок під монастир

У Полтавському районі, в селі Бершацьке, живе жінка, яка віддала свій будинок під монастир

Матінці Євфимії 79-ть років. Розповідає: рішення створити монастир на територіє своєї дачі було одноголосим. Чоловік та діти не пручалися. Ідею підтримали та після благословення митрополита допомогли втілити в життя. 

Матінка Євфимія: Тут не було так, як оце. Тільки як хата була. А тоді постипенно  все переробили. Дуже важко було, звичайно: своїми силами газ провела, ходила, своїми силами провела. Майже 4 кілометри

Почали з даху, закінчили асфальтуванням подвір’я. Щебінь клали за день до відкриття церкви. Матінка каже: ідея зробити саме на цьому місці храм прийшла їй уві сні. Приснився Микола Чудотворець та сказав: ти повинна допомагати людям, тут потрібна церква. 

Матінка Євфимія: Була у мене двохкімнатна квартира.  Я її продала в той час за вісімнадцять тисяч доларів. Щоб зробити ремонт тут,  і колокольню построїла. І купила три дзвоника за квартиру. Повернула їх сюди.

Цей храм - єдиний на тридцять навколишніх сіл. Зараз у матінки Євфимії є мрія, на яку письмовий дозвіл митрополит уже дав. 

Матінка Євфимія: В мене одна мрія тільки, щоб Господь Бог поміг, щоб у мене був монастир. Щоб оставалися ці ікони і все-все нажите. Щоб не розтягли.  Наш митрополит дав благословення. Ну щоб люди прийшли. В мене благословення брати 60-років – 62 жінок. Не треба їм не постільного, ні подушок, ні одіял. Келії в мене є. Я можу поселити зараз 8 монахинь.

Поряд з храмом є господарство. Завдяки йому раніше  матінка влаштовувала святі вечері. Й зараз, каже, черницям буде що їсти. Лише б йшли люди, які дійсно вірять в Бога. Віра Яцева 33 роки живе в селищі поряд. Говорить: хоче, щоб служби в монастирі проходили щодня. 

Віра Яцева: Благодаря матушки, що вона оце стільки труда сюди вклала, я стільки раз вже казала, скільки в неї енергії.

Парафіянка Раїса Востукова в 1990му році  як переселенка з Чорнобиля переїхала жити в село, розташоване за 5 кілометрів від храму. Каже: радіє, що є місце, де можна й паску посвятити, і помолитися. 

Раїса Востукова: Ми на кажді служби сюди ходимо, всю неділю. Люди, звичайно, приходили б і з Чорноглазівки, і з Байрока приїзжають люди, але мало. Хто ж сюди дійде? 

Матінка Євфимія провела екскурсію  Свято-Миколаївським  подвір`ям Хрестовозвиженського жіночого монастиря. Показала нам й свою келію, в якій молиться. Пояснює: молитва їй  допомагає в житті – насамперед,  здоров»я вберігає.  У матінки Євфимії в роду більше 70-ти представників духовенства. Її сестри пішли в черниці.  Брати змалечку в церкві. Зараз вони священнослужителі: старший Євфимій - владика,  Георгій – архімандрит, а наймолодший Соломон – священик.