Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Ірина Соляник
Ірина Соляник

Святкувати День міста у Полтаві почали із вшанування воїнів Другої cвітової війни

Святкувати День міста у Полтаві почали із вшанування воїнів Другої cвітової війни

Сьогодні жителі Полтави відзначають День міста. Святкування почали традиційно з покладання квітів до меморіального комплексу Солдатської Слави. Полтавці вшанували пам'ять тих, хто визволяв місто від окупантів.

Девяностодворічний Борис Баклицький до меморіалу Солдатської Слави приходить щоразу, коли тут вшановують пам'ять військових. Хоча він не служив разом ні з ким із присутніх ветеранів.

Борис Баклицький, ветеран Другої світової війни: Я всех называю, кто остался жив, однополчанами. Кто остался жив - фронтовики настоящие. Те, что лежат и те, что еще ходят, вроде меня.

На фронт чоловік пішов добровольцем у шіснадцять. Починав із боїв на Курській дузі. Каже: воював недовго, але шрамів має більше, ніж нагород. Полтаву Борис Баклицький не визволяв, проте після закінчення війни це місто стало для нього рідним. Чоловік виріс у дитячому будинку, тому після демобілізації не знав, куди піти. Шукав родичів із таким же прізвищем, знайшов їх під Полтавою.

Борис Баклицький, ветеран Другої світової війни: Я пишу письмо. Оказывается – это мой дядя и моя двоюродная сестра прислали ответ. И я, оказывается, родился в Мачухах.

Микола Носенко - корінний полтавець. Воювати почав уже після визволення рідного міста. Тоді йому було сімнадцять. Звільняв від окупантів Білорусь, Східну Пруссію, Латвію та Литву.

Микола Носенко, ветеран Другої світової війни: У боях за Кенігсберг я був тяжко ранений. Контужений і мене відправили у госпіталь у Москву. Там я лікувався довго, потом мені дали групу інвалідності і відправили додому у 14-му році.

До меморіального комплексу Солдатської Слави прийшли кілька сотень полтавців.

Даря, полтавка: Цей день особливий для кожного полтавця, адже це День міста. Кожен повинен вшанувати пам'ять, піти до вічного вогню, покласти квіти.

Ольга, полтавка: Я колись читала спогади маршала Конєва і таку цікаву про Полтаву деталь. Що потім підходили мешканці міста і дякували йому за те, що їх врятували. Бо німці при відступі заганяли їх в школи і просто намагалися спалити.

Лариса, полтавка: Для мене це особливий день. Крім того, що це день визволення міста, в цей день народився мій батько. Саме коли визволяли, але не Полтаву, а Глобине.

Поклавши квіти до пам’ятника, присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблих. Потім пролунало кілька залпів.

 Нагадаємо, цьогоріч відзначають сімдесят четверту річницю визволення Полтави від нацистів.