Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Діряву голову вождя експонуватимуть у краєзнавчому музеї

Діряву голову вождя експонуватимуть у краєзнавчому музеї

Експонатом стала голова пам’ятника Володимиру Леніну через три з половиною роки після повалення. До місцевого краєзнавчого музею передали верхню частину монументу, що стояв у Полтаві. Чому це зробили саме зараз та де решта пам’ятника, дивіться далі у сюжеті.

З дірами в голові та пошкодженим носом. Такою стала верхня частина пам’ятника Володимиру Леніну після повалення. Директор Полтавського краєзнавчого музею Олександр Супруненко каже: експонат цінний в історичному контексті, які б різні погляди не були на діяльність Леніна та Євромайдан і Революцію гідності.

Олександр Супруненко, директор Полтавського краєзнавчого музею: Це пам’ятка епохи, як ми що не будемо оцінювати. Звісно, цей предмет буде використовуватися не як художня пам’ятка, а уже дійсно, як історичний артефакт, який відображатиме реалії української незалежності.

Але, говорить Олександр Супруненко, набір подібних пам’яток  мати в музеї не хотіли б. Достатньо кілька найбільш промовистих.

Верхівку пам’ятника учасники його повалення тримали  у себе більше трьох з половиною років. Юліан Матвійчук розповідає: чекали нагоди. Передачею експонату на сторіччя захоплення більшовиками влади ініціювали створення експозиції про декомунізацію.

Юліан Матвійчук, учасник Революції гідності: Дивлячись на цю роздовбану голову, шо люди можуть робити з тими тиранами, які нищать їх власний народ, які навіть в Україні не були. От ці речі реально треба пояснювати і показувати на прикладі. Якщо просто закопати його десь, приховати, то буде в психології, як мученик якийсь.

Чи місце таким пам’яткам у музеях, запитали у полтавців.

Голос: Десь в Полтаві в якомусь парку повинно бути таке місце, де такі постаті історичні чи вони позитивні, чи негативні, як історія вони мають бути. Нічого їх розбивати, викидати. Хай будуть, як історія.

Голос: Все повинно залишатися в рамках культури й історії. І нашу історію ми не можемо викинути з пам’яті і тому пам’ятник потрібно залишити в музеї. Або взагалі повернути на своє місце.

Голос: В цій сфері я не дуже сильний. – Тобто Вам все одно? – Все одно, так.

Голос: Во-первых, не надо было сносить. А коли снесли, то где-то же его надо хранить.

Голос: Для истории. Для поколения, наверное, надо чтоб видели этого деспота. Чтобы знали. В музеях у нас стоит все то, что было.

Зараз співробітники музею працюють над тим, щоб привести до належного вигляду експонат. Наприкінці листопада його покажуть на виставці, присвяченій Дню Гідності та Свободи.

Валентина Клочко, завідувачка науково-дослідним відділом новітньої історії: Згадується і день 21 лютого 2014 року, наступний після розстрілу після Небесної Сотні. Звичайно, зрозумілий той біль і гнів полтавців, які демонтували пам’ятник. Хоча, якби історія повернула в інше русло, то він би зайняв гідне місце в музеї історії тоталітаризму.

Де  інша частина пам’ятника - Юліан Матвійчук не знає. Говорить: тулуб зник відразу після повалення. Ідею створити із нього церковні дзвони не втілили.

Юліан Матвійчук, учасник Революції гідності: УПЦ КП взяло частку і повезло на експертизу, виявилося, шо воно зроблено з якогось металевого сміття.  Куди реально поїхав цей Ленін, зараз треба складати всі цепочки і пазли.

Нагадаємо, уже майже чотири роки на площі стоїть постамент від пам’ятника, оздоблений патріотичною символікою.