Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Ольга Гриненко
Ольга Гриненко

Нові фабрики та заводи - ціна Голодомору в Україні 1932-1933 років

Нові фабрики та заводи - ціна Голодомору в Україні 1932-1933 років

25-го листопада Україна  та світове співтовариство вшановує 85-ту річницю пам’яті жертв Голодомору 1932-1933-го років. За сімнадцять місяців голоду в Україні загинуло кілька  мільйонів людей. За підрахунками  дослідників, на весні 33-го року від голоду щохвилини помирало 17 українців, щогодини - тисяча. Що згадували очевидці Голодомору на Полтавщині та яка політика Радянського Союзу призвела до насильницького вилучення хлібу - дивіться у сюжеті Ольги Гриненко.

У березні 1932-го року  в періодичній пресі комуністичної партії з’явилися повідомлення про "чорні дошки" . Це реєстри, в які заносили  сільради, які не виконували план хлібозаготівлі. Розповідає історик В’ячеслав Сушко. Та додає: у той же час у газетах радянська влада критикувала закордонні держави.

В’ячеслав Сушко,  старший науковий співробітник відділу інформації та використання документів державного архіву Полтавської області: Це вже коли українські селяни масово голодували, можна зустріти навіть повідомлення про те,  як викривають  злочини щодо трудящих у капіталістичному світі мітинг голодуючих у Вашингтоні, в той час коли наші громадяни республіки рад  масово голодували й почали вже гинути з голоду.

У державному архіві області зібрано близько трьохсот спогадів очевидців голодомору на Полтавщині.

Ольга Гриненко, журналіст: «У 33-му році, мені було десять років. Я чудом вижив. А в нашій сім’ї померли від наглої голодної смерті батько, дідусь, бабуся. Материна сестра.  Яке це було страхіття!» Зі спогадів Миколи Чаплянського з Глобинського району.

У документах часів голодомору часто причини смерті  українців не вказували. Історик  В’ячеслав Сушко говорить: серед спогадів очевидців про голод на Полтавщині приголомшливими є розповіді  про весну 1933-го  року. 

В’ячеслав Сушко,  старший науковий співробітник відділу інформації та використання документів державного архіву Полтавської області: Безпосередньо навесні вже практично не було чого їсти,всі запаси вичерпались. Люди їли все що траплялося під руки: будь-яка домашня живність, дикі птахи, горобці, кора дерев - все це йшло в їжу. Люди у відчаї і в депресивному стані, який був зумовлений тривалою відсутністю їжі - це відбивалось і на їхньому здоров’ї. І як наслідок багато випадків фіксували й канібалізму: малих дітей заманювали й вбивали і вживали в їжу. В деяких ситуаціях навіть бувало коли продавали людське м’ясо на ринках. До чого призвела така політика радянської держави: величезний генофонд української нації фізично знищений.

У середині 30-х років перепис населення не проводили, тож кількість загиблих від голоду можна назвати  умовно,  говорить заступник директора Державного архіву області Тарас Пустовіт. За даними 1926-го року на території  сучасної Полтавської області проживало  більше двох мільйонів чоловік. Тарас Пустовіт каже:  у переписі 1939-го – кількість населення зменшилась на півмільйона жителів області.

Тарас Пустовіт, заступник директора Державного архіву Полтавської області: Це не тільки стосувалося трагічної ситуації в сільському господарстві, бо були репресії: розкуркулення і виселення значної кількості селян на Донбас, були інші міграційні процеси.  Але якщо врахувати зменшення кількості населення і демографічні втрати то вони складають на території сучасної Полтавщини близько одного мільйона чоловік" 02.18

Тарас Пустовіт розповідає: на теренах сучасної Полтавщини від голоду  постраждали практично всі райони. Зерно у селян вилучала місцева влада. Заступник директора держархіву області показує  вирок за березень 1933-го року Полтавського кущового народного суду. Згідно з документом, до кримінальної відповідальності притягували громадян, які не встигали ховати трупи померлих від голоду.

Тарас Пустовіт, заступник директора Державного архівуПолтавськоїобласті: Ті люди, які відповідали за поховання трупів на Полтавському кладовищі вони не могли справитись зі своїм завданням. Бо кількість трупів була такою великою що вони не встигали виривати ями.  Приміром, в першій в першій радянській лікарні міста Полтави за один день скупчилось до двохсот трупів. А якщо врахувати що в Полтаві було сім таких лікарень можете уявити, які це були страшні цифри.

У 1925-му році Радянський Союз проголосив політику індустріалізації, розповідає завідувач кафедри історії України Людмила Бабенко.  Та додає: будівництво промислових гігантів було неможливим без залучення іноземних фахівців та валюти. А єдиним товаром на експорт був хліб,

Людмила Бабенко, завідувач кафедри історії України ПНПУім. В. Г. Короленка: Сталінський  режим весь час підтримував штучно завищені ціни на промислові товари і штучно занижені - на сільськогосподарські.  Але на засадах нової економічної політик, коли діяли ринкові важелі, селянин міг продавати врожай державі, а міг і не продавати. Якщо закупівельні ціни були низькі і це було селянину невигідно.

Людмила Бабенко каже: радянська влада  зрозуміла, що кількості хлібозаготівлі не вистачить для продажу на експорт. Тому вирішила насильницькими методами вилучати хліб у селян, які не продавали  врожай за низькими цінами.

Людмила Бабенко, завідувач кафедри історії України ПНПУім. В. Г. Короленка: В Кремлі прийнято рішення про створення спеціальних комісій хлібозаготівельних. І на початку 1928-го року вони роз’їхалися в усі куточки СРСР. Найбільш пильна увага звісно була прикута до України як основної  хлібосіючої території,  яка забезпечувала хлібом радянську державу" 04.17

За словами Людмили Бабенко, селяни потерпали від надмірного вилучення не лише залишкового хлібу, а й зерна для посівної компанії та годування власної сім’ї.

Людмила Бабенко, завідувач кафедри історії України ПНПУім. В. Г. Короленка: Фактично цей хліб дав можливість зреалізувати індустріалізацію - побудувати промислові гіганти. Це була дуже дорога ціна заплачена українським народом, якого постраждало від голодомору найбільше. Це була плата занадшвидку, над потужну індустріалізацію, яка була здійснена в неймовірно короткий термін.

Нагадаємо, у Радянському Союзі тема голодомору була заборонена до середини вісімдесятих років. Першими цю проблему почали розглядати вчені Америки та Великобританії.  На початку листопада цього року у Конгресі  Сполучених Штатів Америки представили проект резолюції про визнання Голодомору геноцидом українського народу.