Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Лілія Пархоменко
Лілія Пархоменко

Півтори тисячі проти п’ятисот: бій під Крутами

Півтори тисячі проти п’ятисот: бій під Крутами

Сім імен наших земляків та шість їхніх фотографій – це і  всі експонати Полтавського краєзнавчого музею, пов’язані із боєм біля залізничної станції «Крути». На цьому зображенні – учасник тих подій Аверкій Гончаренко із Лохвицького повіту. Старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею Наталія Кузьменко розповідає: Йому прийшлося командувати загальною бойовою ситуацією в обороні цієї станції. Це дуже його хвилювало, бо один із членів допоміжного студентського куреня був його молодший брат. Він дуже піклувався про студентів, не хотів їх посилати в найбільш небезпечні ділянки.

У Лохвиці Аверкію Гончаренку встановили пам’ятний знак, каже перший заступник голови обласного об’єднання товариства «Просвіта» Олег Пустовгар. За його словами, решта наших земляків – учасників бою під Крутами пошанована мало. Пан Олег розповідає: 2016-го  в обласному центрі з’явилася вулиця Героїв Крут. Там мала би бути інформаційно-меморіальна дошка, на якій би були викарбувані імена учасників бою під Крутами – уродженців Полтавскої губернії.

Бій біля залізничної станції "Крути" (тоді – Чернігівської губернії) мав стратегічне значення для України, каже історик Людмила Бабенко. За її словами, у той час становленню незалежної Української Народної Республіки загрожував більшовицький переворот. Радянська Червона гвардія була на підступах до Києва. У бою під Крутами проти тисячі п’ятисот окупантів виступило утричі менше добровольців, каже Людмила Бабенко. Цим гімназистам та студентам було від шістнадцяти до дев’ятнадцяти років. Зараз історики говорять, що кульмінацією цих подій, були не події 29 січня, а сам бій, який драматично закінчився, відбувся 30 січня. Що саме 30 січня були основні кровопролитні події.

Небагато відомостей про події під Крутами 1918-го є і в обласному Держархіві, говорить заступник директора Тарас Пустовіт. Більшість інформації, каже, збереглося завдяки коротким матеріалам із тодішньої періодики. Українські військові частини не передавали на державне зберігання таких документів, вони й не могли передати. Бо через кілька днів Київ був окупований більшовиками, а Полтавщина була окупована іще раніше.

Для Української Народної Республіки цей бій завершився поразкою. Проте, за словами історика Людмили Бабенко, юнаки затримали наступ противника. Центральна рада виграла 4 дні, які дали можливість для підготовки і підписання важливого дипломатичного міжнародного акту, а саме IV Універалу та Брест-Литовського договору, які і де-факто, і де-юре підтвердили статус УНР як держави.

Цьогоріч виповнюється сто років із дня бою біля залізничної станції «Крути».