Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Пам’яті Петра Петровича Сливки

Пам’яті Петра Петровича Сливки

Пам’яті колеги, музиканта, друга...У ніч із 3 на 4 лютого трагічна автомобільна аварія обірвала життя талановитого музиканта і звукорежисера, великого професіонала, надійного і вірного друга, світлої і щирої людини — Петра Петровича Сливки... Геніально. Ця фраза в його виконанні не просто резюмувала добре зроблену справу. Вона надихала і додавала сили на нові проекти. Це була найвища оцінка з його вуст. Якщо ж оцінювати його творчість та роботу, він був круглим відмінником і спеціалістом від Бога. Усі, кому пощастило хоча б раз попрацювати із Петром Петровичем у створенні радіо чи телепрограми, запису пісні або концерту, відчували особливу творчу енергетику, оптимізм і добро, яким віяло від Маестро і студії, де він творив. Інтелігент та інтелектуал — зараз мало хто повірить в те, що Петро Петрович не мав профільної освіти у її класичному розумінні. Адже талант та відданість мистецтву, відчуття музики серцем і душею, якими володів Петро Сливка, не здобуваються у жодній консерваторії. Вони даються з небес. Музика і звукорежисура не були просто його професією чи роботою. Вони були місією і сенсом усього життя...Він народився 24 вересня 1958 року у Черкасах. Тут же закінчив середню школу, далі було навчання у Черкаському профтехучилищі та педагогічному інституті. У рідних Черкасах Петро Сливка і розпочав трудову діяльність — артистом Черкаської обласної філармонії. У 1991 році доля назавжди пов’язала його життя і творчу діяльність із Полтавщиною. Петро Петрович працював артистом ансамблю “Чураївна” Полтавської обласної філармонії, а в 1994 році прийшов на місцеве телебачення й радіо. Саме тут, на телерадіокомпанії “Лтава” сповна розкрився талант звукорежисера. Завдяки Петру Петровичу “зазвучали” сотні пісень, безліч концертних записів та радіо і телепрограм, які без перебільшення увійшли до золотих мистецьких фондів. З ним було дуже легко і приємно працювати — він міг знайти спільну мову із народними та заслуженими артистами, і так само з повагою та щирим ставленням спілкувався із молодими початківцями. Він міг надихнути і окрилити, підтримати і допомогти. До Полтави до Петра Петровича приїздили на запис з усіх куточків України. Бо саме йому артисти і музиканти довіряли зробити найвідповідальнішу і найважливішу роботу. І він сповна виправдовував їхні сподівання. Творчий почерк митця відчував і найвибагливіший поціновувач і звичайний слухач. Бо у твори Петро Сливка вкладав не лише увесь професіоналізм, але й частку своєї душі. Тому назавжди залишиться жити у піснях, концертах, програмах. І в наших і з Вами серцях! Світла пам’ять, Маестро!