Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Юлія Кравець
Юлія Кравець

«Коли обстрілювали шахту «Бутівка», почули, що в нас поранений» - спогади командира про загиблого атовця Артура Латченка

«Коли обстрілювали шахту «Бутівка», почули, що в нас поранений» - спогади командира про загиблого атовця Артура Латченка

Ярослав підходить до могили. Дивиться на світлину свого побратима. Минув рік, та військовий пам’ятає день, коли загинув Артур.
Ярослав, Мені цей день сниться. Сьогодні прокинувся, згадав ранок, до того моменту, коли це трапилося. О 15: 00 з мінометів почали обстрілювати шахту Бутівка. Почули, що в нас поранений, я побіг туди, побачив, тіло, багато крові, не думав, що то Артур. Артур Латченко народився в Більську, Котелевського району. Нині, у його кімнаті нічого не змінилося, каже сестра. На стінах дипломи, медалі та грамоти за спортивні досягнення.
Лайф Дуже любив, спорт, настільний теніс, він ним марив, ось медалі за перше місце.
Вікторія показує світлини. Це останні фото Артура, які сестра зібрала в окремий альбом. Тут він ще такий наш, а з Бутовки такі фото, наче це не моя й дитина.Валентин та Дмитро товаришували з Артуром з дитинства.
Валдентин Якушенко, Він був мій сусід, разом жили виходили гуляти, ходили на риболовлю.Дмитро Кіященко, Разом все робили, навчив на турніку мене викрутаси робити, на мотоциклах каталися.
Артур був солдатом 72 окремої механізованої бригади. Стояв на передовій, а з жовтня 2016 року тримав оборону на шахті Бутівка. "Шумахер" - називали Артура побратими. Сергій Кулішов, побратим Артура, Він розповідав з дитинства був найшвидший  у школі. Всім допомагав, хто просив, добрий позитивний.
Так рік тому односельці зустрічали бійця Артура Латченка.Нині на школі, де навчався Артур, встановили меморіальну дошку бійцю. Двадцятиоднорічний Артур Латченко загинув 3 квітня минулого року від осколкового поранення в шию. Посмертно бійця нагородили орденом «За мужність» III ступеня. У хлопця залишилася мати, сестра та кохана дівчина.