Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Юлія Логвиненко
Юлія Логвиненко

Небезпечна для здоров'я професія перекладача жестової мови. 3 історії полтавців

Небезпечна для здоров'я професія перекладача жестової мови. 3 історії полтавців

У Полтаві збільшилась кількість  курсів, де людей вчать жестовій мові. Медики, спеціалісти у судах, апарат обласної ради - їх навчають перекладачі обласного осередку товариства глухих. Таких в області – 12. Професію перекладача вважають однією з найбільш небезпечних для здоров’я, бо ті відчувають фізичні навантаження, постійно жесткикулюючи та активно використовуючи міміку. 9 років тому в Україні запровадили спеціальний день перекладачів жестової мови. У наступному сюжеті Юлія Логвиненко розповість три історії полтавців, які допомагають нечуючим розуміти цей світ.

 Чути музику, вести діалог і зрозуміти, що відбувається нечуючим людям допомагають перекладачі жестової мови. Їхня місія — розповісти історію, перевтілитися.

Наталія Московець: Щоб вивчити жестову мову треба бути не черствою людиною. Треба бути не егоїстом, бо цю мову ми вивчаємо для не для себе, а для спілкування з людьми, які мають проблеми слуху.

Наталія Московець  на  телеканалі  "Лтава"  працює більше десяти років. Допомагає людям з порушеннями слуху розуміти інформацію.

ЛАЙВ: Як у вас справи?

 Цього тижня у Полтаві пані Наталя навчала основам української жестової мови медиків і студентів з УМСА.

Діана Дусько: Викладачкам тільки що запитала, як би ви показали дідуся. Усі розуміють, що дідусь - це ось, борода. Тобто відповідний жест означає "дідусь". Мама отак-от.

 Пан Олександр 35 років лікарем працює в екстреній медичній допомозі.

Олександр Сосновський: буває, що коли нам потрібен перекладач, то ми шукаємо чи родичів, для того, щоб донести інформацію для людини і людини для нас.

 Аня - школярка, хоче бути ветеринаром і вивчає жестову мову. Її мама - перекладач обласного товариства глухих

 Глухі кажуть: "Ви - наші вуха".

 Як і багато колег, Світлана зростала в родині нечуючих батьків, паралельно вчила 2 мови.

 Світлана Баклицька, відповідальність...

  ЛАЙВ: Увага! і слухаємо!

 А це Олександр Верещака. Щойно показав жест, яким найбільше користується в роботі. Не перекладач, а тренер національної дефлімпійської команди. Він допомагає гравцям порозумітися зі світом і у футболі. 3 роки тому під керівництвом нашого героя збірна стала чемпіонами світу. На цьому архівному відео Олександр готує збірну до Дефлімпіади-2017. Тоді вони здобули "срібло". Складність тренувань у тому, що команді не можна просто так крикнути. Потрібно зупиняти весь процес.

 Тато Олександра Верещаки у свої 81 став срібним призером на чемпіонаті Європи з шахів серед нечуючих, син - капітан дефлімпійської збірної Полтавської області.

У вівторок, 22-го травня, у Полтаві планують провести  акцію "Мов багато не буває". Приєднатися може будь-хто, заздалегідь вивчивши кілька рядків жестовою мовою. А поки наші герої звертаються до гляда.

Світлана Баклицька: Світ глухих цікавий! Відкривайте його, вивчаючи жестову мову!

Олександр Верещака: Усі займайтеся спортом і будьте уважними до глухих людей!

Наталія Московець: я свято вірю, що жестова мова потрібна взагалі всім. Тому що мов багато не буває.