Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Валерія Рибалка
Валерія Рибалка

З часу відкриття пам’ятника Котляревському у Полтаві минуло 115-ть років

З часу відкриття пам’ятника Котляревському у Полтаві минуло 115-ть років

До пам’ятника Котляревському прийшло більше півсотні полтавців. Серед них митці, архітектори, письменники та історики

Григорій Титаренко, краєзнавець: За радянських часів він був персоною нон ґрата. Його не згадували як буржуазного націоналіста. І навіть, на кінотеатрі «Колос» немає його прізвища. Хоч він був тут головним доповідачем. Була заборонена українська мова. Якщо подивитися на осьці написи, що на пам’ятнику, видно, що вони понівечені.

На цьому фото – відкриття пам’ятника Котляревському у Полтаві  115-ть років тому. 

Художник Кім Скалацький у двохтисячних відшукував особисті речі Івана Котляревського, щоб створити музей пам’яті письменника. Каже: під час  пошуків натрапив на портрет Івана Котляревського. Він різниться від зображеного на пам’ятнику.

Кім Скалацький, історик мистецтва:  Він зовсім не такий був. Ні по зовнішності, ні по характеру.  В нього було дуже оригінальне обличчя. Дуже живе, дуже гумористичне. А тут, ви ж бачите яке. Він завмер, як на трибуні, під час святкування 1-го травня.

Вага пам’ятника - 16-ть тонн. Постамент виготовили із дніпровського граніту. На ньому - три горельєфи.  Один із них викрали 10-ть років тому.

Борис Тристанов, історик: Якимось дивом  напередодні святкування 115-ої річниці повернули цей горельєф.

На оригінальному горельєфі і на копії зображена сцена з п’єси письменника «Наталка-Полтавка».

Борис Тристанов, історик:Сама Наталка-Полтавка та возний. Їхня зустріч у селі.

Моделлю для створення фігури Наталки- Полтавки стала донька колишнього міського голови Полтави Олександра Абази. Зображення з нею  вигравіруване на одному із горельєфів.Знайдений горельєф приніс 30 серпня цього року полтавським журналістам чоловік, який не представився. Сказав, що знайшов його. Наразі ж скульптурний рельєф – в обласний поліції як речовий доказ.

Євгенія Стороха, музейний працівник: Кожного року, на початку квітня у нас була традиція промивати горельєфи після снігу і пилу. І я знаю, абсолютно всі особливості Позинівського горельєфу. Тримаю цю таємницю і чекаю, коли нам його покажуть. Тоді ми зможемо сказати: оригінал це чи ні.

Святкували 115-ту річницю з дня відкриття з віршами і танцями