Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Катерина Залєвська
Катерина Залєвська

Перший в Україні пам’ятник жертвам Голодомору знаходиться у Лубенському районі

Перший в Україні пам’ятник жертвам Голодомору знаходиться у Лубенському районі

Перший в Україні пам’ятник жертвам Голодомору 1932-33 років знаходиться у Лубенському районі,на Полтавщині. Це дзвін, до якого прикріплені 30 малих дзвоників. Відкрили цей пам’ятник 1993 року до 60-річниці Голодомору в Україні. Про меморіал у селі Мгар і про Голодомор на Полтавщині згадувала історик Тетяна Дяченко.

«Є біля Лубен місце. Гора, яка має сумну назву - «Курган скорботи» або «Зажур гора», - говорить історик Тамара Дяченко.

«Цей всеукраїнський пам’ятник жертвам Голодомору відкрито до 60-их роковин. Автор меморіалу – український архітектор Анатолій Ігнащенко. Символічний дзвоник – 8 метрів, як символ пам’яті. І маленькі дзвоники від усіх областей України», - каже Тамара Дяченко.

«…І слова по колу Бориса Олійника: «Коли вмирає одна людина – з нею вмирає цілий неповторний світ, коли ж мільйони йдуть у прірву – з ними вмирає ціла галактика», - розповідає історик.

«Цілу галактику життів забрав Голодомор 1933 року. В деяких наших селах були випадки людоїдства. Вмирали молоді, здорові, роботящі люди», - говорить історик Тамара Дяченко.

«Я працюю в музеї. Цією темою я почала займатися напередодні 60-роковин. Ми ходили по селам, записуючи спогади. Звичайно, це були дуже болючі спогади», - розповідає Тамара Дяченко.

«Відносили вишиті рушники, сорочки. Міняли їх у сусідніх районах,де менше помирали. Тому мало залишилося у скринях наших господинь вишитих сорочок», - каже історик.

«Здавали, якщо були, за кілька буханців хліба золоті сережки», - говорить жінка.

«Звичайно, смерть найбільше вражала», - розповідає Тамара Дяченко.

«У селі Хорошки згадували про дівчину Віру Больбот. Працьовита, роботяща. Ходила, а не було, що їсти. А вона ходила від хати до хати і пропонувала щось зробити, а не просто прохала їсти. І знесилена, змарніла і померла», - каже історик .

«Згадують17-річну Милашку. Говорили,що пам’ятають, як вона йшла вулицею у вишитій сорочці, гарна як писанка. А навесні 1933 року йшла вона вулицею села виснажена, змарніла,ледве переставляючи ноги», - розповіла Тамара Дяченко.

«Багато монахів померло у цей страшний 1933 рік. Особливо страшною була весна», - каже жінка.

«Приблизно 10 тисяч чоловік по селах нашого Лубенського району в ті роки померло», - говорить історик Тамара Дяченко.