Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Лілія Пархоменко
Лілія Пархоменко

У Полтаві волонтерки за 5 років сплели 38 кілометрів маскувальних сіток

У Полтаві волонтерки за 5 років сплели 38 кілометрів маскувальних сіток

38 кілометрів маскувальних сіток для військових сплели полтавські волонтерки за п’ять років. Їх виготовляють на замовлення бійців та надсилають поштою. Волонтерка Тетяна Сігіда каже: плести жінки приходять у вільний від роботи час. За її словами, постійно для роботи потребують матеріалів – тканини. Їх волонтеркам приносять полтавці та надсилають із інших міст України. 

Тетяна Сігіда, волонтерка: Це наша робоча кімната, де зазвичай плетуться маскувальні сітки. Наш підрозділ називається «Хенд-мейд для армії руками небайдужих полтавок».

Тетяна Сігіда, волонтерка: Це зима. Це наша стандартна сітка. Розмір три на п’ять. Раз на тиждень ми 150, 180, 190 квадратних метрів. Тобто таких десь сіток 10, 12 ми сплітаємо.

Ірина Подпорікова, волонтерка: Ми кожну сітку починаємо з виплітання сердечка. І молитви.

Ірина Подпорікова, волонтерка: Отче наш, бережи наших хлопців, дай їм сили, дай їм здоров’я. Захисти їх від куль.

Ірина Подпорікова, волонтерка: Мене сюди покликало моє душевне бажання. Для мене це особистий біль. Усе, що відбувається. Тому я не можу стояти осторонь.

Світлана Вяткіна, волонтерка: Спочатку закріплюємо край, а потім… Сказати, як це називається? П’яний черв’ячок. Далі йдемо таким зигзагом, але обов’язково кожне отаке переплетіння треба захопити. Коли плетемо сітку, спочатку обговорюється колір. Буває, зранку приходиш, тут висить інструкція: «Плетемо степ!».

Тетяна Сігіда, волонтерка:  Дуже смішно, коли ми починаємо з’ясовувати колір. Для хлопців існує колір зимовий і колір літній. Інших відтінків у них не існує. Коли ми починаємо з’ясовувати колір проталин, відсоток, то це починається ступор. Тоді ми їм даємо три варіанти: чисто білі сітки, брудні сітки чи дуже-дуже брудні сітки.

Наталія Доля, волонтерка: Спочатку я нічого не знала і все лінійкою ось так виміряла, нарізала. А тепер уже, звичайно… Добре, коли простирадла, дуже зручно різати.

Наталія Доля, волонтерка: Тут шматочки приносять, готовий одяг приносять. Ось жінка за свій рахунок прислала з іншого міста. І кожен з дому поприносив, що тільки можна.

Ксенія Пелячик, волонтерка: Тут наші основні скарби. Це ті тканини, з яких ми плетемо сітки. Вони тут майже відсортовані. Отут у нас осінь – зелене, пакуночок, жовті. А там далі лежать вже зимові, тобто білі. Здається, що їх багато, але їх мало. Нам їх завжди мало. Якщо в когось вдома є якісь непотрібні простирадла, килимки, покривала, шторки. Все бажано біле, натуральне, міцне. Але якщо це буде якась сорочка – теж буде чудово.

Тетяна Сігіда, волонтеркаНашому підрозділу вже 5-й рік. Днем заснування вважається 13 вересня 2014 року. На даний момент сплетено 38 тисяч квадратних метрів  сітки. Це такий килимок, якщо взяти ширину один метр, то тридцять вісім кілометрів у довжину. Ось такий шлях у нас пройдено.

За словами Ксенії Пелячик, для військових на фронт, крім маскувальних сіток, передають в’язані шкарпетки, килимки, із синтепону роблять подушки.