Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Війна на сході в об’єктиві полтавця Сергія Пономаренка

Війна на сході в об’єктиві полтавця Сергія Пономаренка

Один рік на фронті та цілий відеоархів. Полтавець Сергій Пономаренко покинув сім’ю та роботу, бо не міг спостерігати за тим, як Україна потопає у вогні. Він не тільки бачив правду на фронті, а й знімав її на свій планшет. Про війну очима і під об’єктивом полтавця - у наступному сюжеті.

« Народився в селі Іванівка Машівського району, зараз проживаю в Полтаві, маю дружину і двох дітей»,- це головне, що розказує Сергій Пономаренко. Але це тут, у мирній Полтаві, а цілий рік він жив іншим й вів фото- та відеощоденник. Бо тільки так можна розповісти правду.

На цьому відео, наприклад, просто робили світлину для себе, а в результаті потрапили під обстріл.

45 днів на навчанні, а потім у 16-ий батальйон тероборони. Але довго в ньому чоловік не витримав.

Після кількох вилазок на фронт, Сергія відправляють навчатись на наводчика на Яворівський полігон.

Саме там боєць зрозумів, що в Україні є армія.

Навчання називає формальним – за два тижні не навчишся воювати по-новому. Це розуміють усі, єдина надія на фронті – розраховувати на патріотизм. Пономаренко сам проїжджає усім фронтом і перевозить боєприпаси в усі сектори АТО.

Наприклад, після звільнення Слав’янська бійці встановили вказівник, щоб показати - Україна єдина.

Бійцю війна запам’яталась поганим забезпеченням, але він досі не розуміє, чому уряд не прийняв рішення йти до кінця і звільняти територію від сепаратистів.

А ось так прибічники ЛНР руйнували мости, хоча говорили, що захищали Донбас. Сергій ледь зміг провезти боєприпаси.

У мирному житті Сергій ремонтує свердловини, але вчиться стріляти з турів та будувати бліндажі. Навіть після оголошення перемир’я потрібно було тримати оборону. Зустріти без куль новий 2015 рік встигли, а на старий новий рік довелось святковий стіл згорнути.

Єдине в чому Сергій не сумнівається - це у братерстві на фронті. Війна на сході – це війна героїв.

Але друзів на фронті не тільки знаходили, а й втрачали. На цій світлині другий знизу зліва побратим Сергія – Артем (фото). Він перевозив вантаж і заночував у машині, яку на наступного дня повністю зруйнували вороги. Сергій вірить, що патріотів не меншає. Він би і сам знову пішов на фронт, якби вдома не чекала сім’я.