Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Як виживають переселенці в депресивних регіонах України

Як виживають переселенці в депресивних регіонах України

Війна на сході України змусила багатьох українців залишити власні домівки. Офіційну цю категорію людей називають внутрішньо переміщеними особами. Та об’єднує їх не тільки це. Більшість із них почавши нове життя зіткнулися зі схожими проблемами.  Наш кореспондент відвідав оселі переселенців на кордоні з Донецькою областю, щоб побачити  - як вони починають нове життя.

Маленький Артем реагує на будь-який гучний звук. Така звичка лишилася у хлопчика після бомбардувань у Горлівці. Вночі він часто хватав сестричку за руку та біг ховатися до підвалу. Цій сім’ї після приїзду в Ізюм пощастило: волонтери швидко знайшли житло. А от працевлаштуватись не можуть і досі.

Роботи в Ізюмі  небагато. У місцевому центрі зайнятості лише 39 вакансій. А більшість переселенців не підходить через освітньо-кваліфікаційний рівень. Вихід із ситуації, на думку чиновників, це освоєння сільського господарства.

Більше року минуло з того моменту, коли на цю землю почали рухатися переселенці зі Сходу. Більшість із них живе у сільській місцевості. Колишні вчителі, менеджери та економісти вперше взяли до рук лопати і почали працювати.

Олександр – фізик-винахідник. У Донецьку працював на заводі кольорових металів та має близько сотні патентів. Разом із дружиною та дітьми переїхав у село Сінічно Харківської області, коли почалися перші заворушення.

Дружина Наталія за професією художник, тож за рік уже відкрила в Ізюмі власну ізостудію. До якої ходять переважно діти переселенців.

У селі Олександру довелося брати до рук сокиру, саджати помідори та завести господарство. Новий досвід не заважає втрачати і колишні навики. Підлогу в оселі фізик облаштував власним винаходом.

Тож кожен переселенець будує собі нове життя, відштовхуючись від власних можливостей. І потрібно багато часу, щоб їхні діти почали називати те місце, де вони живуть зараз, своєю домівкою.