Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

У Полтаві поставили першу документальну драму «Злато місто»

У Полтаві поставили першу документальну драму «Злато місто»

Це історії полтавців і переселенців, звичайних людей. Їх оповідають актори полтавських театрів: «І по всьому», «Анастасіс», «К’ под лесницей» та «ПолТеЛа». Вони не викликають якогось жалю чи великого співчуття, адже драматург і режисер не ставили такої мети. У виставі йдеться про трансформації, які переживає все наше суспільство, а не тільки переселенці. Детальніше розповість Дмитро Купченя.

«Театр сучасного діалогу» – саме так називається проект, втілений полтавськими театралами разом з партнерами. Зокрема, Полтавською філією суспільної служби України. Ця ініціатива є частиною більшого всеукраїнського проекту «Від руйнування до творення: шляхи примирення в українському суспільстві», його виконує ДВВ Інтернейшнл (асоціація німецьких народних університетів) і ГО «Інтеграція та розвиток» за підтримки міністерства закордонних справ Німеччини. Раніше полтавці не працювали в такому жанрі, тож для акторів організували спеціальні семінари та тренінги за участю провідних режисерів, драматургів та викладачів, які знаються на новій драмі. Назва дуже вдала і промовиста, адже театр – це завжди діалог: акторів і публіки; цілий форум ідей та емоцій. Актори у цьому дійстві крокують далі: відмовляються від поділу на сцену і глядацьку залу, вони переміщаються просто в амфітеатрі, скорочують дистанцію і промовляють свої непрості історії просто в очі до кожного слухача.

Документальну виставу побудовано виключно на інтерв’ю мешканців Полтави а також переселенців. В цьому одна з ключових відмінностей документальної драми від класичного театру – драматург не додає жодного слова від себе. Форма такої собі сповіді, інтерв’ю чи відкритого щоденникового запису для полтавського глядача виявилася новою. На обговоренні після вистави саме на адресу оригінальної постановки найбільше сипали компліменти.

Сучасна людина, аби орієнтуватися у велетенському потоці інформації, свідомо чи несвідомо ставить певні фільтри, викидаючи неактуальне. І це нормальна реакція психіки. Однак зуміти при всьому тому проаналізувати інформацію, не втрапивши під агресивний каток інформаційної війни, залишитися людяним, задача не з простих.

Над виставою працювали полтавська драматург Ірина Гарець, актори кількох аматорських колективів та режисер Галина Джикаєва. Вона з Криму, і стверджує, що театр взагалі й нова драма, документальні історії мають великий психотерапевтичний ефект для людей, які зазнали певних втрат.

«Театр сучасного діалогу» проводитиме покази вистави в Полтаві й надалі. А ще колектив уже запрошують до інших міст, адже тематика вистави більш ніж актуальна для всієї України.