Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Полтавські волонтери відсвяткували професійне свято під Шишаками

Полтавські волонтери відсвяткували професійне свято під Шишаками

Живуть із подвійною енергією! Називають один одного на ім’я: Іра, Юра, Ліда, Люба, Саша. Кожного дня їх стає все менше, але кожен із гідністю продовжує займатись улюбленою справою. Це волонтери. Для України День волонтера – свято нове. Про те як спільнота відзначила по справжньому народне свято, дивіться у наступному сюжеті.

Вони звикли до доріг, адже їздять у зону АТО. Як волонтери. Возили і шкарпетки, і триноги для кулеметів. Там навчились не втрачати ні хвилини. Навіть дорогою говорить про волонтерство.

Прямуємо у село Великий перевіз під Шишаками. Зустріч унікальна. Тут не тільки волонтери, а й бійці.

«Слава Україна!» Звичка так вітатись - із фронту.  На війні багато чого розумієш по іншому. Іншого бійця волонтери не тільки одягали-кормили. З 11 уламків снаряда – 2 ще у тілі бійця. Віталія у шпиталі підтримували і волонтери. А от заслужену нагороду через це не отримав.

Олександр Лопатюк або просто Дядя Саша - командир 92-ї бригади. До АТО був фізиком-електронщиком, а тепер - волонтер. Для Юрія і Ліди також має подарунок. Юрій – фермер. У своєму будинку сьогодні приймає гостей. На полі рахує кожну копійку, а для атошників не жаліє ні сил, ні грошей.

Волонтер жартує, що прапор віддасть до школи, хоч і такі дарунки цінує. Сам він українець із Сибіру. Волонтери допомагають, хто чим може. Люба спеціалізується на куховарстві. Тому сьогодні їй довірили готувати головну справу до волонтерського столу - галушки.

Кожна передача на передову обов’язково з тортом від Люби. Галина ж  -власниця швейної майстерні.  Особисто зшила сотню маскувальних халатів.

Кожен робить свій вклад у загальну справу. Головна справа Юрія – ЗІЛ. Машина 92-ї бригади. Прийшла без генератора, насоса, навіть дроти були перерізані. Тепер вона заводиться – двигун замінили.  ЗІЛ чекає на нову резину і захист від дощу. Машину ремонтують працівнки фермерського господарства, своїми силами.

Волонтери тим часом роз’їжджаються додому. І готуються тримати тил, адже з кожним днем охочих робити це меншає.