Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо

На короленківську ялинку і нині поспішають дітлахи

На короленківську ялинку і нині поспішають дітлахи

Новорічні традиції, яким понад сто років, підтримують у Полтаві. На ялинку в меморіальній садибі письменника-гуманіста Володимира Короленка запрошують соціально незахищених дітей і влаштовують для них гостини. Про звичаї короленківських святкувань розповідає Тетяна Кружко.

Запрошувати до себе на новорічну гостину дітей, робити їм подарунки, пригощати духмяним чаєм і солодощами – цю чудову традицію започаткував у Полтаві в 1900 році наш видатний земляк Володимир Короленко, який переїхав тоді із Петербургу жити до нашого міста.  Письменник дуже любив дітей, завжди влаштовував свята як для власних доньок, так і для всіх дітлахів, які приходили в його дім, розповідає провідний науковий співробітник музею – садиби Короленка Людмила Ольховська.

ОЛЬХОВСЬКА:  Короленко був проти поділів суспільства на класи, на прошарки. Він вважав, що не потрібно тільки для бідних влаштовувати ялинку, а потрібно, щоб діти з дворянських родин, і з родин кухарки святкували разом.

Володимир Короленко був одружений із дочкою сільського православного  священика. І в його сім’ї завжди був присутнім  християнський  дух. Прагнення творити добро, допомагати нужденним  Короленки передали і своїм донькам Софії та Наталії, розповідає Людмила Ольховська.

ОЛЬХОВСЬКА: Він в одному з листів до своїх знайомих  переповідає факт, що діти на зекономлені кишенькові гроші влаштували ялинку для дворових дітей. Вони не витратили ці кишенькові гроші, які їм давав батько, ні на солодощі, ні на якісь там свої дитячі мрії, а збирали їх для того, щоб доброчинну ялинку влаштувати.І Короленко дуже тішився з цього факту, що діти його вже допомагають іншим дітям. Хоча Короленко ж  не був таким багатієм, він жив лише на свої гонорари, гроші чітко рахувалися в родині, зайвих грошей не було. Але вже діти зрозуміли важливість доброчинництва, слідом за батьком були меценатами і спонсорами для своїх ровесників.

Наряджали  ялинку Короленки  напередодні Різдва католицького, а прибирали  після православного. До свята готувалися заздалегідь: довгими зимовими вечорами всі члени родини створювали власноруч ялинкові прикраси, які збереглися у музеї й дотепер. Це клоуни, танцівниці й танцюристи, фігурки ряджених, торбинки для подарунків з янголами, хлопавки, плетені кошики, картонні глечики, прикрашені мереживом.

Дбала родина Короленків заздалегідь і про  подарунки для маленьких гостей із бідних родин, яких запрошували на святкування. Це були книжки, іграшки, солодощі. Жодна дитина не могла піти з дому письменника без подарунка – таким було правило, встановлене Володимиром Галактіоновичем. А отримували їх діти в оригінальний спосіб – виловлювали вудочкою, каже Людмила Ольховська.

ОЛЬХОВСЬКА: Ялинка стояла у дитячій кімнаті, а дитяча розташована так, що поряд кабінет Короленка. Двері кабінета були зачинені, але залишали шпаринку. Приносили вудочку, і цією вудочкою дитина кожна виловлювала свій подарунок самостійно. Вона з дитячої закидала цю вудочку у шпаринку, а там дорослі вже підглядали і знали, про що мріє ця дитина. Якщо це дівчинка, то їй ляльку, а якщо хлопчик, то коника. І дорослі причеплювали на цю вудочку подарунок, а дитина вже сама виловлювала цей подарунок за допомогою вудочки.

Традиції письменника-гуманіста  уже багато десятиліть підтримують  співробітники музею.  І нині, як за часів Володимира Галактіоновича,  в  новорічні свята вони влаштовують для хлопчиків т дівчаток із соціально незахищених родин літературну вікторину по творчості Короленка, діти декламують вірші, виконують пісні, для них проводять екскурсію музеєм.

А на завершення гостин пригощають солодощами і подають знаменитий короленківський чай.