Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Як безхатченків у Полтаві адаптують до нормального життя

Як безхатченків у Полтаві адаптують до нормального життя

І влітку ніде ночувати, а взимку -  ще й холодно. Люди без постійного місця проживання, наркозалежні чи ті, що опинилися в складних життєвих умовах. До півсотні осіб може прихистити центр адаптації в Полтаві. Чим нижча температура, тим популярнішим він стає. Умови проживання безхатьків бачили Олег Бондаренко та Олександр Перов.

Центр не відмовляє жодному бездомному. Замість вхідного квитка – флюорографія та довідка від дерматолога. Якщо їх немає - допоможуть отримати. Саме під час нашої зйомки до центру звернувся чоловік із Рівного. Їхав за грошима, але втратив і те що було.

Соцпрацівники обіцяють йому допомогти і знайти родичів. У журналі в кожного відвідувача своя особлива позначка: донбасівець, хімічно залежний чи хворий на туберкульоз.

Далі складуть план, за яким людину можна повернути до нормального життя.

У закладі 40 ліжок, але якщо відвідувачів буде більше, на мороз нікого не виженуть. Вони ночуватимуть у загальній залі, де зазвичай дивляться телевізор та їдять. Все ж краще, ніж на вокзалі, жартують безхатченки.

Серед постійних мешканців центру і пара з Донецька.

На ліжках немає матраців, подушок та простирадл. Відвідувачі часто змінюються, а ось від них можуть залишитись хвороби.

Олена та Артем - інтернатівці. У Донецьку мали по квартирі. Одну здавали, за гроші купували наркотики. Зі сходу їм допомогла виїхати релігійна організація.

Зараз вони на замісній терапії. Їм відновлюють документи. Зимою підробітку не знаєдеш, тож перебиваються, як можуть. Працівники центру розповідають, що лік клієнтів перейшов на тисячі. Але життя змінюють не всі. Дехто просто приходить погрітись у холодну погоду. Хоча  є й такі, що виправляються. Олексій також приймав ін’єкційні наркотики. Зараз він живе у сусідній кімнаті. Побут облаштував, як зміг. Є місце для речей у шафі та під ліжком. Завдяки підтримці чоловік зрозумів, що його інтереси не обмежуються наркотиками. Зараз працює будівельником у бригаді.

Тут же зацікавився релігією та навіть почав писати вірші.

Після інтерв’ю Олексій поспішає на збори анонімних наркоманів. Він узяв на себе таке зобов’язання, але ходить туди не через обіцянку. Розпорядок дня дисциплінує. Серед іншого, обов’язкове кварцювання кімнат та приготування їжі на кухні. Продуктами допомагають усі, в кого є можливість. Працівники центру кажуть, що навіть відро картоплі зайвим не буде.