Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Безпритульними тваринами в Полтаві опікуються лише небайдужі

Безпритульними тваринами в Полтаві опікуються лише небайдужі

З турботою про братів наших менших. Як полтавці ставляться до проблеми безпритульності тварин і чи поліпшилась ситуація за останні 5 років?- про це  далі у сюжеті.

Кажуть: «Якщо хочеш мати вірного друга – заведи собаку». Марія Дубенська волонтерка з дитинства. Із часом  її любов до тварин здобула новий сенс.

Марія: Мы с волонтерами организовали пункт передержки бездомных животных и там передерживаем собак, лечим их после тяжелых травм, стараемся как-то социализировать. То есть, там и проводится наша большая часть жизни.

Близько 120 собак і 10 котів знаходяться на перетримці в пункті, що організували небайдужі. Волонтер стверджує, що для тварин, особливо собак, нових господарів знаходять досить часто. Та на кожну таку тваринку, з’являються дві нові. Іноді собаку  повертають через тиждень, лише тому, що ані разу не почули, як він подає голос. Та іноді, охочі завести собаку, опиняються господарями і муркотливих  друзів.

Марія: Выбирают собаку, а по приезду домой обнаруживают, что у них в машине и кот сидит. Ну, конечно же, они говорят: «Мы его уже не отдадим». Так они и живут, эта собака и котик у них.

Ставлення місцевої влади до такої проблеми  байдуже. Волонтери  і досі не можуть забути ті страшні часи, коли «не потрібних» тварин відстрілювали і труїли.

Марія: Мы знаем, как решить эту проблему, бездомных животных на улицах города. Не хватает  конечно же, финансирования, конечно же, программы, причем, программы, которая будет гуманной, которая не будет отстреливать и убивать собак, как это было раньше. Программы, которая действует во всех странах Европы: стерилизация собак.

Людмила Олексіївна разом зі своїми колегами годує нікому не потрібних чотирилапих 6 років поспіль. Дуже їх шкода, зізнається жінка.

Людмила: Каждый день кормим: покупаем кости, варим каши, из дому приносим.

Говорить і про віддану роботу волонтерів, та, на жаль, на всіх, їх не вистачає. Полтавські бездомні тварини потребують притулку, наголошує жінка. На вулицях Полтави  ми вирішили дізнатись, як ставляться до цієї ситуації перехожі.

Перехожий: Хочется всех приютить.

Перехожий: Ви питайте мене! В нас у селі їх море. Ми підгодовуємо і пташок, і котів, бо дачники приїжджають, покинуть, а потім їдуть самі, а коти бідні, не мають, що їсти.

Перехожий: Мені здається, що владі все рівно. Тільки на милість людей. Ситий голодного не розуміє.

Кажуть, рівень культури народу визначається його ставленням до тварин. У Європейському Союзі людське ставлення до братів наших менших закріплено і законом, і практикою. Нам є куди прагнути.