Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Голокост: спогади страшних подій

Голокост: спогади страшних подій

Про таке важко забути. Щороку, 27 січня, відзначають день пам’яті жертв Голокосту. Близько 6 мільйонів згублених людських життів. Їх провина була лише в тому, що вони мали іншу національну приналежність. Нашим журналістам вдалось віднайти жінку, яка, пам’ятає трагічні розповіді матері та сестри. Вона повідала чимало історій.

Голокост. Скільки страху і смерті криється в одному слові. Під час Другої світової війни всього вбили близько 5 мільйонів 400 тисяч євреїв. На Полтавщині – близько 23 тисяч. У парку, де стоїть меморіал «Скорботна матір», поховано більше 52 тисяч людей. Причому, не тільки євреїв, а й слов’ян,  людей інших національностей.

Беллі Ісаківні було лише 2 рочки, коли розпочалися чорні часи для її народу. У пам’яті жінки, на щастя, спогади про ті страшні події не збереглися. А от мати і сестра за все життя так і не змогли повністю оговтатись.

Белла Ісаківна: Мы жили до войны в городе Карловка, Полтавской области. Мама там работала, папа там работал. Мы от туда все эвакуировались, евреи все уезжали. Кто остался – всех уничтожили. В Саратовскую область, Красный кут.

Родину прихистила рідна тітка. Доки діти були маленькими, мати про страшні події намагалась не згадувати. Вже, коли Белла Ісаківна із братом і сестрою подорослішали, в домі все частіше почали лунати щемні історії.

Белла Ісаківна: Когда все было дружно, хорошо… Это хорошая нация! Вы знаете, мама сказала, что были концерты, были школы еврейские, были театры, было все красивое и вдруг все уничтожилось.

Та навіть після закінчення масового знищення єврейського народу, сім’я потерпала від знущань.

Белла Ісаківна: А уже после войны, когда все началось, Гитлер это сделал, то конечно я «дружила». И я слышала, как меня оскорбляли. У нас даже прозвища были. Моя сестра очень хорошо помнила: брату, мне, сестре… Начиналось все с семьи, если в семье родители не сказали детям, что нельзя так - это такой же человек. Нет, это начиналось с родителей.

Белла Ісаківна з дитячою цікавістю інколи підслуховувала розмови старшої сестри з однолітками. Те, що вона почула одного разу, спантеличило маленьку дівчинку. Тоді вона ще не розуміла, чому люди виявляють нелюдську жорстокість.

Белла Ісаківна: Кушают, а я любила подслушивать. Вот, пошла она на обед, а я думаю: «Что они, интересно, будут говорить?». От у той «жировки…». И я могла простить.

Переїхали на чужу землю без нічого, аби тільки зберегти життя. Порівнює це з буревієм, або цунамі.  Але не має звички ображатися.

Белла Ісаківна: Самому худшему зверю надо простить, так учит Бог. Бог простил больше нам грехов. Так что, это надо, но не каждый может, это не легко.