Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо

У Полтаві влаштували «Поетичну ялинку»

У Полтаві влаштували «Поетичну ялинку»

Для учнів полтавського ліцею №1 влаштували «Поетичну ялинку». На ній три полтавські поетеси декламували для школярів свої вірші. Слухала їх і наш кореспондент Ірина Соляник.

Напередодні Нового року поетеса Галина Вовченко разом із онуками прикрашала ялинку. Тоді їй і спала на думку створити літературний проект, в якому пов’язали поезію і зимову святкову тематику. З того часу Галина Вовченко буває з «Поетичною ялинкою» у різних закладах, де декламує охочим свої вірші.

ВОВЧЕНКО: Ті вірші – іграшки, тому що іграшки теж бувають і серйозними, і веселими. Це вірші про пору року, яка зараз надворі. І про Новий рік, і про кохання, і про якісь життєві ситуації. Вірші і дитячі, і з ноткою гумору, і досить серйозні.

Поетеса каже: ліпше виступати перед аудиторією з колегами. Тому запрошує долучитися до проекту своїх друзів-поетів. Учням полтавського першого ліцею свої твори також прочитали поетеси з Великобагачанського району Наталія Дорогавцева та з Миргорода Маргарита Олійник-Локай. Вони не лише декламували свої вірші, а й розповіли про те, чим захоплюються, окрім поезії, поділилися життєвими історіями, які їх надихають. Наталія Дорогавцева – далі.

ДОРОГАВЦЕВА:  Вірші пишуться так незвичайно. Одного разу я була присутня, коли наші україночки танцювали під удари бубна. І раптом я відчуваю, що знаходжуся в іншому часі, просторі. Я бігом бігла туди. Де можна знайти листок паперу і що з того вийшло – «Полонянка».

Маргарита Олійник-Локай працює у миргородській бібліотеці. Разом з роботою поєднує захоплення поезією та фотографуванням. Готуючись до виступу, вона зауважила: про зимову чи новорічну тематику писала зовсім мало. Проте вірші пані Маргарити на інші теми юні слухачі теж слухали уважно.

ОЛІЙНИК-ЛОКАЙ:  Не хочу ні на кого бути  схожа, Просити, молити, благати слізно. Бо в кожній людині є іскра Божа, але ця іскра у кожного різна. Я надто серйозно ставлюся до бою, До цього буденного файту. Я жива і сприймайте мене такою, яка я є або не сприймайте.

Серед учнів були ті, хто займається пробою пера. Школярка Марина Бакаєнко частіше пише прозу, але говорить, що любить слухати вірші.

МАРИНА:  Мені легше виразити у прозовій формі свої думки. Вірші – це складніше. Потрібно, щоб була свіжа рима, щоб не повторюватися. Мені подобається, як люди підбирають ритм, риму і люблю аналізувати чужу поезію.

Наостанок школярі подарували поетесам вироби, зроблені власноруч. А ще – збірки прози та поезії учнів ліцею.