Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Вимушені переселенці розпочали нове життя в соціальному гуртожитку на Полтавщині

Вимушені переселенці розпочали нове життя в соціальному гуртожитку на Полтавщині

Вони залишили комфортні будинки, нажите роками майно, і подалися на Полтавщину, щоб розпочати життя з чистого аркуша. Де знайти постійне житло, як заробити на хліб та як домогтися соціальних виплат – із цими проблемами зіткнулася не одна родина вимушених переселенців. Близько десяти сімей внутрішньо переміщених осіб знайшли притулок у гуртожитку Козельщинського району. Як облаштувалися на новому місці жителі Донбасу, детально розповість Ольга Боцула.

Замість зруйнованих будинків і пострілів важкої артилерії -  смачний сніданок  у спокої. З рідного Красного Луча  Миколу та Олену з їхнім сином війна вигнала два роки тому.  Усі разом тісняться у невеличкій кімнаті Новогалещинського соціального гуртожитку.

Чоловік Олени через виробничу травму вже десять років прикутий до інвалідного візка. Проблему компенсаціних виплат, говорить, не може вирішити й понині.

Микола Цвігун, переселенець: Справка МСЕК, которая является оригиналом. Это назначение по соцвыплатам, которые Фонд соцстрахования не может или не хочет выплатить.

На долю у сім`ї  не нарікають. Головне, кажуть, вони не на вулиці. Однак жахіття війни жінка бачить у снах і дотепер.

Олена Цвігун, переселенка:Спасаю ребенка свого, спасаюсь. Меня накрывает волной или убивают, или осколками ранят.

Раніше приміщення ось цього соціального гуртожитку належало укрпівденгеології. Воно було у напівзруйнованому стані. Через півроку частину будівлі відремонтували. Тепер житло мають 10 сімей переселенців зі Сходу

Півроку тому кімнатув гуртожитку отримав і Борис з дітьми. Говорить: умови хороші і комунальні послуги по кишені. Головне, тут не стріляють.

Борис Литвиненко, переселенець:  Такая в нас комната: душевая кабина. Все работает. Вода горячая есть, а там бойлер.

Чоловік каже, що дах над головою знайшов, а от із роботою у невеликому селищі складніше. Проте опускати руки не став –  влаштувався на місцеву ферму.

Борис Литвиненко, переселенець: Тот заработок, который мне предложили, вполне нормальным я его считаю по вложению труда и результату. Не легко, конечно, работать всегда не легко было физически.

Щодня після роботи чоловік поспішає зустріти зі школи восьмирічного сина.

Де заробити на хліб насущний та як жити далі - такі побутові бар'єри на Полтавщині долають тисячі вимушених переселенців. Та  шукати кращу долю у периферії готові далеко не всі.

Михайло Буроменський: На самом деле наиболее готова принять переселенцев сельская  територия. Там жилье есть. Земля, чтоб работать. Но городские жители с небольшим желанием . Основная масса людей все-таки оказываются в больших городах. Где проще с точки зрения здравого смысла найти себе средства к существованию, хотя и дороже жить.

Держслужбовці розповідають про міжнародні діючі гранти, які сприяють тимчасовій зайнятості внутрішньо переміщених осіб.

Катерина Клавдієва, директор Полтавського обласного центру зайнятості: Тимчасові робочі місця створюються на підприємствах державної або комунальної власності. Ці люди одночасно адаптуються до нових умов, перебувають на обліку й отримують допомогу по безробіттю і отримують заробітну плату у розмірі не меншої мінімальної.

Борис Литвиненко один із небагатьох, хто вже облаштував своє життя на новому місці і готовий залишитися на Полтавщині. А от переселенці з Луганщини  Микола та Олена з сином  ще сподіваються повернутися додому.