Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

У Полтаві діють інклюзивні навчальні заклади, проте їх забороняють знімати

У Полтаві діють інклюзивні навчальні заклади, проте їх забороняють знімати

Право на соціальну адаптацію. Ще у 2009 році Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію ООН «Про права інвалідів», з якої і почався процес розвитку інклюзивної освіти у державі. Саме вона дозволяє дітям із вадами здоров’я навчатися разом із іншими. Та чи відповідають навчальні заклади Полтави вже отриманому статусу інклюзиву, дивіться далі.

У чотири роки Арсен уміє читати, рахувати до 100 та навіть вчить англійську. Єдина відміна – він аутист. Життя у «власному світі» та тривожність відрізняють хлопчика від однолітків, розповідає мама Тетяна.

Тетяна: Люба ситуація, яка йому не знайома – це може бути що завгодно, наприклад,  похід в басейн, - вона може його повністю вибити з колії, якщо він не зна, що там буде. Для того, щоб цього не було ми з ним ідемо  і я попередньо розповідаю, що його там чекає.

Для молодої мами важливо влаштувати сина до звичайної школи. Інклюзив дає можливість звикнути дитині з потребами до колективу, що полегшує соціальну адаптацію інвалідів. Садочок Арсена хоч і не має статусу інклюзиву, проте вихователі пішли на зустріч батькам. А от зі школою поки що повна невизначеність. Таня говорить, що запровадити інклюзиву в рідній Диканьці заважає байдужість педагогів і недостатність кваліфікованих асистентів вчителя.

Тетяна:  Для того, щоб навчатись у звичайній школі, звичайно треба створювати спеціальні умови, тому що так йому буде дуже важко. Необхідна людина, яка буде на початкових етапах, його підтримувати. Супроводжувати – це називається асистент вчителя. І законодавством України це передбачено.

Ми звернулись до одного з дитячих садочків Полтави, який має інклюзивний статус. Працівники запевняють, що знайшли підхід до особливих вихованців.

Інна Таран, асистент вчителя: Коли ми помічаємо, що дитина трішечки втомилася, або якось збуджена, ми намагаємось змінити її середовище. Для цього у нас в класі знаходиться зелений куточок і дитина може підійти спостерігати за рослинами, може спостерігати за поведінкою риб в акваріумі, така діяльність дуже добре допомагає дитині заспокоїтись.

Розібратись, чого потребує інвалід, асистенту допомагає спостереження.

Інна Таран, асистент вчителя: Вже поспостерігавши певний час за певною поведінкою дітей, ми вже знаєм, що може на неї якось повпливати. Необов’язково це будуть кидки, можливо це буде навіть спостерігання за пташечками за вікном.

На жаль, ні рибок у акваріумі,  ні зелений куточок ми не побачили. Керівництво дитсадка заборонило знімати групи, навіть без дітей. Тож ми звернулися до спеціалістів управління освіти Полтави. Людмила Акініна розповідає, що нині вже у семи школах є інклюзивні класи, відкриті вісім ставок асистента-вчителя. Чиновниця запевняє, що навчальні заклади повністю виконують функції інклюзиву, а батьки особливих дітей задоволені процесом.

Людмила Акініна, заст. нач. управління освіти Полтавського міськвиконкому: Це певні фінансові затрати, яких могло б і не бути просто. Тому говорить чи справляємось ми, чи готові впроваджувати інклюзію, так ми готові.

Людмила Євгенівна розказує, що для асистентів вчителя щомісяця проводять навчання на базі школи. Та цікаво – чи бачили ці асистенти того ж аутиста до початку роботи у навчальному закладі? Прямої відповіді НЕМАЄ.

Людмила Акініна, заст. нач. управління освіти Полтавського міськвиконкому: Розумієте, ви ставите слово практика, я ,ж як освітянин, відношусь до слова практика, як слово практика. Діти – це не ті на кому практикуються. Щомісячно, збирати представників тих закладів, де є інклюзивні класи, психологів, асистентів і спілкуватися з ними, які виникають проблеми,  щоб почути і знайти спільні рішення, якщо ви вважаєте – це практика, то скажемо так.

Мовний терапевт Ельвіра Попова вже 17 років працює з дітьми-інвалідами. Ельвіра Олександрівна вважає, що перш ніж запроваджувати інклюзив в Україні, державі потрібно реформувати систему освіти.

Ельвіра Попова, співзасновник ГО «Центр реабілітації дітей-інвалідів «Соняшник»:Перш ніж в класи і садочки, звичайних шкіл включити дітей з особливими освітніми потребами, треба змінити саму систему викладання. Звичайним, здоровим дітям в школах, вчитися нецікаво. Нецікаво, важко, вони не тягнуть програму, вчителі вже як можуть намагаються подати матеріал більш цікаво, але дітям вчитися важко і нецікаво.

Тож батькам особливих дітей поки що варто розраховувати тільки на себе. А чи відчувають вони підтримку педагогів, покаже практика.