Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

«Наші люди в булочну на таксі не їздять» - полтавцям не вистачає грошей на таксі

«Наші люди в булочну на таксі не їздять» - полтавцям не вистачає грошей на таксі

У США, Великій Британії та багатьох інших країнах їхня професія вважається однією із найнебезпечніших. На рівні з поліцейськими і навіть боксерами. Це таксисти. Одні опиняються за кермом через те, що не мають альтернативи, для інших – це спосіб життя. 22 березня таксисти всього світу відзначають професійне свято. Таксометр винайшли у 1891 році, а вже у 1907 році на вулицях Лондона зявилися перші машини з лічильниками. Як часто послугами таксі користуються полтавці і в чому ж романтика 100-річної професії з’ясовували журналісти ПТН.

Ранок Сергія розпочинається з гарячої кави. На годиннику 8-ма, а таксист уже чекає на клієнтів. Проте охочих комфортного проїзду за день, каже, не багато.

Сергій Неділько, таксист: Буває 10, буває і 5.

Сергій говорить, що стільки працює, таких мізерних заробітків як зараз ще не траплялось.

Сергій Неділько, таксист: Раніше так собі було, а зараз... Грошей немає, роботи немає. Сидимо ото, чекаємо.

Допоки таксисти виглядають клієнтів, полтавці частіше їздять у громадському транспорті. Ніна Іванівна на зупинці стоїть із півгодини.

Ніна Трофименко, пенсіонерка: Чекаємо тролейбуса.

Дорога до дому не близька. Пенсіонерка живе в одному з віддалених мікрорайонів Полтави. Однак поїхати на таксі не наважується, бо дорого. Говорить, що пенсія розміром у 1200 гривень не дозволяє.

Не пам’ятає своєї останньої поїздки на таксі В’ячеслав. Хлопець цілий рік їздить на велосипеді. Каже: і для здоров’я добре, і економія для гаманця.

В’ячеслав Шевченко, полтавець: На велосипеді швидше, якщо відрізок не великий, можна дібратися за пару десятків хвилин і не заплатити жодної копійки. А можна визвати таксі, заплатити 20 гривень і якщо порахувати скільки вийде за місяць, то це буде колосальна сума.

Попри невеликий попит на таксі, все ж професія водія цього транспорту не втрачає своєї романтики. За кермом таксі Григорій Гапон понад 30 років. Чоловік завжди мріяв поєднати  дорогу і  допомогу людям. Свого часу навіть  підвозив берегиню української пісні Раїсу Кириченко.

Григорій Гапон, таксист: Я її підвозив з центру до 4 лікарні. Вона мені співала.

Уважно слухати, бути одночасно і психологом, і другом клієнту – таким наш герой намагається бути завжди.

Григорій Гапон, таксист: Дуже багато людей стараються в таксі душу відкрити.

Робота водія таксі часто ризикована, - продовжує Григорій Миколайович. Бували навіть бійки і погоні за нечесними клієнтами.

Григорій Гапон, таксист: Зупиняє машину чоловік і жінка. Жінка вагітна, на Леваду. Зараз принесемо гроші кажуть. Дивлюсь, вона витягає сумку з-під куртки і стала не вагітною. Пішли й не розплатились.

Неординарні образи таксистів використовувалися і у світовому кінематографі. Згадаємо цікавого псевдо міліціонера з комедії «Діамантова рука» чи Олександра Сірого з «Джентельменів удачі». Щирого особистого перевізника генерала Віктора у картині «Водій для Віри». Та екстремального СамІ НасерІ у бойовику Люка Бессона «Таксі».

Незважаючи на те, що професія водія часом буває небезпечною, часом не приносить великих заробітків, все ж водії продовжують заробляти на хліб насущний саме так. Для більшості  - це спосіб життя.

Григорій Гапон, таксист:  Без цього уже жити не можеш - це життя моє.