Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо

Книгу "АД 242" презентували у Полтаві

Книгу "АД 242" презентували у Полтаві

«АД 242» - книгу під такою назвою нещодавно випустили у світ «Радіо Свобода» спільно з «Клубом сімейного дозвілля». У ній -  60 реальних історій оборонців Донецького аеропорту а також світлини, коментарі військових експертів та  аналітиків і  Генерального штабу Збройних сил України.  Сьогодні книгу презентували у Полтаві. Читачі могли поспілкуватися не тільки з упорядником видання Іриною Штогрін а й з героями розповідей. Про все докладно – Світлана Фільчак

«АД 242» - таку назву для свого видання автори вибрали не випадково. Букви – це абревіатура  словосполучення «Аеропорт Донецьк», а боронили його 242 дні. Книга охоплює увесь період боїв – від першого пострілу і до фіналу, коли останній боєць покидав руїни летовища, що перетворилося на суцільне згарище. Говорить  упорядник видання Ірина Штогрін:

ШТОРГІН : Це – пряма мова оборонців Донецького аеропорту. Спроба відтворити історію оборони аеропорту через розповіді учасників подій. І той, хто читає, спів ставляючи розповіді бачить, що є спільне бачення того, що там відбулося і значення цієї події на весь подальший розвиток подій і захисту України.

Над книгою працювали журналісти з різних регіонів України, не завжди було просто – адже іноді «розговорити» людину, що, практично, пройшла пекло – важко. Ірина Штогрін продовжує:

ШТОРГІН : Годинами просто слухали розповіді, ставлячи інколи запитання. Потім це все шифрувалося і лише мінімально редагувалося. Я, як головний редактор цього проекту навіть залишала порядок слів, властивий прямій мові , що б не забрати те відчуття, коли переказують від прямої особи. Бо це – фактично пряма мова оборонців Донецького аеропорту. Багато хто з них вичитував це все, дивився. І тільки вони мали право щось правити. Я нічого звідти не забирала. Як вони розповіли – так і є. Єдина історія , не переказана а написана – це бійцем із позивним «Флай», який вийшов останнім, пішки. Після підриву терміналів , він довго блукав, і слава Богу вийшов з Донецького аеропорту.

"Війна змінює людину, загострює у ній головне. Я впевнений, що з тими людьми, які утримували аеропорт, можна і в саме пекло йти – вони ніколи не зрадять", - говорить у книзі «АД 242» боєць з позивним Халк. Ці слова підтверджує наш земляк, полтавець Максим, спогади якого теж увійшли до книги

КІБОРГ МАКСИМ : Там все очень настоящее. Там не надо притворяться. Это очень раскрывает людей. Человек там – и не только в аэропорту а вообще на фронте он себе показывет таким какой он есть. Там не надо врать и притворяться. Надо просто воевать и выполнять приказы. Это то, что мены поразило в этих людях, с которыми я там был и служил. Которые были до меня. И после меня.

Автори книги про Донецький аеропорт переконані –літопис повинен бути написаний про кожну криваву сторінку цієї війни. Дебальцеве і Ізварине, Іловайськ і Луганський аеропорт – прийдешні покоління повинні пам’ятати кожного воїна, який віддав життя за незалежність.