Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Діти ліквідаторів присвячують Чорнобилю вірші

Діти ліквідаторів присвячують Чорнобилю вірші

Чорнобиль ділить життя навпіл: до і після. Ця думка стала лейтмотивом  вечора пам'яті, що влаштували в Полтавській обласній бібліотеці з нагоди 30-ї річниці аварії на ЧАЕС. Своїми історіями поділилися чоловік-ліквідатор та дівчинка, що втратила через катастрофу тата.

Професійний військовий Володимир Романчук за радянських часів служив у частині цивільної оборони, призначеної  для ліквідації наслідків застосування зброї масового знищення під час війни. У 90-х роках два місяці пліч-о-пліч із побратимами чоловік чистив приміщення третього енергоблоку Чорнобильської АЕС, що знаходиться поруч із саркофагом.

РОМАНЧУК: Почали чистити і відновлювати третій блок, який знаходиться поруч з четвертим. І їх на той момент розділяла так звана стіна завширшки 12 метрів внизу з бетону, а зверху до шести вона доходила. Трохи на конус.

У Полтавській області нині живе понад 6 тисяч 300 ліквідаторів наслідків Чорнобильської аварії, майже 4 тисячі постраждалих дітей та понад тисяча вдів чоловіків, які пішли з життя, захищаючи нас від радіації. 

СУЛИМ:  Цифра зменшується. Люди відходять за межу. Це щитовидна, це органи травлення, це кишково-шлункові захворювання, неврологічні захворювання.

9 років тому 14-річна Марія Лещенко попрощалася із татусем, якого вбив радіактивний пил. Сім’ю евакуювали на Полтавщину з Прип’яті. Свою біль дівчинка переповіла римованими рядками.

ЛЕЩЕНКО:  Но город Припять был и будет. Останется он в памяти людей. И пусть каждый аварию осудит, случившуюся катастрофу прошлых дней (0.34 ).

Чорнобиль ще довго залишатиметься страшною раною на тілі України. 30-кілометрова зона буде  непридатною для життя людини, щонайменше, тисячу років.