Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

У Полтаві вже святкують День Перемоги

У Полтаві вже святкують День Перемоги

71 рік тому гітлерівські війська остаточно капітулювали. Шану тим, хто відвоював перемогу, та полеглим у боях  сьогодні віддали у Полтаві. До пам’ятного знаку воїнам-визволителям, що в Октябрському районі міста, прийшли ветерани, представники влади, громадськості та школярі.                                                                                            

Понад 6 мільйонів українців взяли участь у найбільшій і найкривавішій війні на планеті. Для Олексія Шерміна Друга світова була боротьбою за гідне майбутнє на рідній землі. У частинах протитанкової артилерії чоловік  служив з 1942-го року. Дороги війни завели його навіть у Східну Прусію, Японію та  Китай. Найбільше в пам’яті ветерана закарбувалися не жахіття боїв, а День Перемоги.

ШЕРМІН: Нас вывели из Манчжурии. Потому что там закончилась война, на Западе. А наши части перебросили весной уже на Дальний Восток. И после перебросили в Китай, в Манчжурию. А вывели из Манчжурии, мы стояли там же, на границе.

Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протистояння. Кожен клаптик землі переорано бомбами, снарядами, перекопано солдатськими лопатами, рясно полито кров'ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви і загинуло чи не найбільше бійців. Вихованець дитбудинку Борис Бакліцький пішов воювати ще хлопчиною. Тому вже у 16 років опинився на Курській дузі. Служив у полковій розвідці, ходив у тил до ворога.      

БАКЛІЦЬКИЙ: При  чем, на животе. Ночью. Прежде чем идти, мы готовились. Мы знали, где какой часовой у них ходит даже. Мы знали, когда ночью офицер у них в туалет выходит, чтоб его взять.

Артилеристи і розвідники, десантники і телефоністи, солдати і ті, хто працював в тилу. Всі вони відвоювали рідну землю. А нині прийшли вклонитися  тим, хто не дожив до Перемоги.