Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо
Автор сюжету:
Ольга Гладченко
Ольга Гладченко

Свято справді Пам’яті й Шани відбулося у селі Лучки Кобеляцького району

Свято справді Пам’яті й Шани відбулося у селі Лучки Кобеляцького району

Без радянських шаблонів, звичних пісень Перемоги та затертого до дірок сценарію промов відзначили день пам’яті та примирення та день матері у селі Лучки Кобеляцького району. Бачила скромне свято справді Пам’яті й Шани Ольга Гладченко. 

Кацай: Баранник Микита Якимович, 1941 рік, Баранник Петро Якимович, 1942 рік, Вискун Спиридон Петрович, 1944 рік…

Довжелезний список загиблих із «Книги Пам’яті». Цілі родини не повернулися до своїх хат, полягли й поховані далеко від своїх чорних, аж масних, викоханих працею з душею, полів. Радянська ж бо машина бажала «перемоги за будь-яку ціну».      

Кіптіла: Я ж була така ще невелика, як війна почалася. Тата посилали копати окопи. Я з татом пішла на окопи, а мама осталася дома. Чую, а вже з гори німці стріляють із Кобеляк…

Нещодавно лучанка Тетяна Кіптіла розміняла свій сотий десяток. Багато чого стерлося вже з пам’яті, а події й страх тієї війни повертаються у сни кожного травня. А от її ровесниця, соколянка Віра Гамага згадує часи окупації зовсім з іншим настроєм.        

Гамага: А вже в 43-му як відступали, то люди всі відсіля тікали хто ж куди, хто в кукургузках, по садках ховалися.

Кор.: Ну а людей зачіпали?

Гамага: Та ні, не було такого. Не трогали, ні. Був серед них врач, помагав людім. Лічив, де в кого рана яка, чи врізалась, чи щось боліло.

По обидва боки другої світової були люди. Які не обирали собі такої долі й хотіли жити, плекати сім’ї й сіяти хліб. На жаль, не всім судилося. Голова Лучківської сільської ради Наталія Камінська каже, що ветеранів 2 світової на сьогодні залишилося двадцять два, а от  

Камінська: Учасників бойових дій, на жаль, тільки один із Сокілки, це Гончар Петро Данилович. Більше вже немає. Запрошувала їх усіх сюди, ну бабусі уже старенькі, зовсім вже ж похилого віку, в основному діти війни.

 «Книга Пам’яті», букети тюльпанів і бузку до обеліска, й традиційний, але з незвичним репертуаром, концерт. Українською, без узвичаєних «Журавлів» та «Дня Победи». Концерт, мов нитка між поколіннями, між війною тією й сучасною. 

Оксана Лопатка й Настя Педина – учасниці концерту – про те, що намагалися донести зі сцени.

Лопатка: Я вважаю, що День Перемоги у наш час надзвичайно важливий, в зв’язку з тим, що зараз відбувається на Сході нашої країни. Він для нас тепер має подвійне значення, тому що ми в цей день можемо вшанувати не тільки тих, хто колись, у ВВв віддав життя за нас, а й побажати тим хлопцям, які воюють зараз за наш мир снаги, сили, щоб вони перемогли.

Педина: Цими піснями ми можемо згадати про дідусів, про солдатів, про братів і батьків які зараз воюють, дуже потрібна їм ця підтримка.

Підтримка Героїв протистояння на Сході у Лучках й справді вартісна. Причому не тільки моральна, а й матеріальна. Наталія Камінська далі.  

Камінська: Учасників АТО у нас на даний момент 8. 4 з них уже повернулися, по року відслужили, і 4 ще знаходяться в АТО. Тим, хто повернувся надали земельні ділянки по 2 га, допомагаємо технічну документацію оформити, всім чим можемо, допомагаємо їм.

Та й ветерани другої світової теж не залишилися у свято без подарунків. У підтвердження – голова організації ветеранів при Лучківській сільській раді Віра Лагутіна.  

Лагутіна: Не обижають їх. Тепер в нас стала нова предсідательша сельського совета і вона багато уваги приділяє. Ходимо по домах, розносили подарунки стареньким.