Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо
Автор сюжету:
Ольга Гладченко
Ольга Гладченко

У Лучках швидко й легко порозумілася із російськомовними східняками

У Лучках швидко й легко порозумілася із російськомовними східняками

Два роки тому у селі Лучки Кобеляцького району з’явилися перші переселенці з окупованих територій Донбасу. Як прийняли тоді й що змінилося у житті та поглядах зараз,- знає Ольга Гладченко.    

Шацька: Приняли замечательно, живется хорошо, людей хороших здесь очень большое количество, мы даже не рассчитывали на такой прием. Все хорошо, но домой хочется.

Тетяна Шацька разом із свекрами, чоловіком та маленьким сином приїхали у маленьке село на Полтавщині, тікаючи від вибухів. Сьогодні вони вже знають, що їхній будинок зруйновано, й повертатися, фактично, нікуди. А значить – треба починати нове життя з чистої сторінки. Роман Шацький, чоловік пані Тетяни, мав у Донецьку невеличкий власний бізнес, пов’язаний з будівництвом. Через два роки після вимушеної втечі з рідного міста з’явилася нагода його відновити.     

Шацька: Есть просто гранды для переселенцев, то есть помогает правительство Японии, если я не ошибаюсь, для предпринимателей бывших и тех, кто хочет попробовать этим заниматься. То есть муж у меня, у него как бы был бизнес, но так получилось, что тут сразу восстановить у него не было возможности. Надеюсь, что что-то получится у него восстанавливать, дай Бог! Ну а я пока занимаюсь своей работой. Сейчас у меня общественная работа. Во благо села, помогаю, чем могу, то садим, то красим, то что-то еще, ну и какие-то минимальные деньги.

Голова Лучківської сільської ради Наталія Камінська каже, що швидко й легко порозумілася із російськомовними східняками, й сьогодні вони її найперші помічники в будь-якій суспільно важливій справі.    

Камінська: Переселенців у нас на даний час 10 чоловік, хороші вони люди, совісні, толерантні, завжди допомагають. Є в нас сім’я Шацьких: батьки старі, двоє синів і невістка. Молодь у нас вже другий рік працює від Центру зайнятості на громадських роботах, там Гранд був Всеукраїнський (25% оплачує с/рада і 75% Гранд їм заробітну плату). Працюють вони дуже добросовісно. Дитячий майданчик робили, їздили по березки сажали, закопували всі оці драбинки для діток, фарбували все, гарно так вони поробили.  

Окрім громадських робіт переселенці з Донбасу беруть участь у сільських культурних заходах, допомагають організовувати концерти й тематичні вечори. А їхній трирічний син вже сприймає Лучки як рідне село, й перші слова говорить двома мовами.   

Шацька: Он уже даже начинает и разговаривать, и «балакати», у нас уже больше украинские слова в обиходе. Пусть так и будет.