Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо
Автор сюжету:
Наталія Золотар
Наталія Золотар

Життя серед тиші: більше двадцяти років роботи з незвичними людьми

Життя серед тиші: більше двадцяти років роботи з незвичними людьми

Більше двадцяти років роботи з незвичними людьми. З ними  полтавський перекладач жестової мови, віце-президент спілки перекладачів жестової мови України Наталія Московець не тільки працює. Вона живе у їхньому соціумі. Про специфіку своєї рідкісної професії сурдоперекладач розповіла Наталії Золотар.

Мова жестів – особлива, каже  Наталія Московець. За її  словами,  не кожному під силу працювати з людьми із вадами слуху.                                                                         

НАТАЛІЯ:Треба любити слово, людей. Мати бажання допомагати. І якусь сердечну доброту. Тому що в професії перекладачів не працюють люди, які не можуть сприймати чужий біль.                                                                                                                         

В основному, перекладачами жестової мови стають ті, у родині яких є люди з глухотою. З цим  і зіткнулася сім’я  пані Наталії.                                  

НАТАЛІЯ: Початком можна вважати моє спілкування з братом. Тому що жестова мова - є рідною мовою мого брата, старший за мене на 6 років.  І в свої 4 рочки я вже знала абетку жестову. Взагалі перекладачів не буває практично не з сімей нечуючих.                                                                                                                

Крім специфічних психологічних особливостей,  професія вирізняється й іншим – потрібно обов’язково розумітися у всіх сферах життя. Адже перекладач – це радник для людини з вадами слуху.                                                                                                  

НАТАЛІЯ: Складнощі в професії є. Нерозуміння органів держ. самої проблематики, досить мізерна заробітна плата перекладача - має розумітися в соціальній роботі, юриспруденції, питаннях економічних. Якщо людина зверт-ся до перекладача жестової мови, вона має певну проблему, і я мушу визначити для себе кроки для того, щоб мати кінцеву мету у вирішенні проблеми людини.                                                                                                  

Нині у Полтаві працює 10 сурдоперекладачів: семеро  у вищому міжрегіональному училищі імені Бірюзова і троє у товаристві глухих. Але їх замало для того, щоб задовольнити мовні потреби людей з вадами слуху. Оскільки тільки у Полтаві їх проживає близько тисячі, говорить Наталія Московець.                                         

НАТАЛІЯ: Держава, на жаль, не переймається проблемою нечуючих людей – в повній мірі. Ми не задумуємся. І якщо б хоча б одного разу кожен з нас закрив свої вуха, але тотально закрив на сутки. Я думаю, світ змінився б.                                                                                                                  

20-го травня у перекладачів жестової мови - професійне свято. В Україні його відзначають з 2009-го року.  Мета - привернути увагу громадськості до проблем осіб з порушенням слуху.