Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо
Автор сюжету:
Тетяна Весна
Тетяна Весна

Василю Котляру, колишньому директору "Лтави" 30 травня виповнилося б 85 років

Василю Котляру, колишньому директору "Лтави" 30 травня виповнилося б 85 років

Юрист, журналіст, режисер, драматург, актор. 30 травня Василю Котляру виповнилося б 85-ть. Спогади колег та товаришів – у сюжеті Тетяни Весни.

Василь Котляр був талановитим у багатьох сферах. Автор пригодницьких повістей, режисер народного театру комедії, який сам створив і де ставив чимало вистав української класики. З його легкої руки вперше безсмертна «Енеїда» Івана Котляревського зазвучала зі сцени. Його творча співпраця з відомими композиторами подарувала Україні чимало пісень. 23 роки свого життя Василь Федорович Котляр присвятив роботі на обласному радіо. І всі зусилля спрямовував на те, щоб воно і за суттю, і за духом було справді українським. Адже сам українцем був завжди і у всьому. І в журналістиці, і в драматургії, а головне – у повсякденному житті. Колишній перший заступник директора телерадіокомпанії «Лтава» Юрій Кустол згадує.

         Кустол: В.Ф.Котляр – це особистість, людина талановита. І цей талант поєднаний із надзвичайним патріотизмом, доброзичливістю. Якщо говорити про патріотизм, то цев першу чергу про справжнього українця. Тому що, навіть, у ті радянські часи Василь Федорович сидів у себе в кабінеті, приймав відвідувачів, спілкувався з колегами у вишиванці. І нікого це не дивувало, всі до цього звикли, хоча не кожен міг одіти вишиванку. Тоді це було, якщо можна так сказати, не дуже модно. Але, навіть, на наради в обком партії він ходив у вишиванці.

Отримавши юридичну освіту в Харкові, Василь Котляр працював слідчим прокуратури. І, мабуть, саме юридична практика додавала життєвого досвіду, допомагала у вирішенні складних життєвих історій. Небайдужий був і до чужих проблем, гостро реагував на несправедливість. Провідний фахівець по роботі з кадрами Ольга Ярошевич одна з тих, хто працював разом з Василем Федоровичем.

         Ярошевич: Дуже людям допомагав, приймав скарги від людей. Були в нього і «Радіошпилька» і «За огріхи на горіхи» і передача по скаргах радіослухачів. Обласні керівники дуже його боялися, тому що він давав і відповіді, і конкретно справи чи вони зробили, чи допомогли. Тому все робилося. Люди дуже довольні були його роботою.

         Сам же Василь Котляр, згадуючи своє бурхливе, багате на події життя, говорив так. Запис з архіву обласного радіо.

         Котляр: Прожив життя так, як прожив. Сидіти зараз і ооо, треба було так. Нічо не треба було. Треба було жити, як жилося. А вже як йде людина по цьому життю залежить від неї і від долі.