Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Лідія Ритченко
Лідія Ритченко

Подружжя Моісеєнків вирощують індиків спеціально для бійців АТО

Подружжя Моісеєнків вирощують індиків спеціально для бійців АТО

Подружжя Моісеєнків із Шишацького  району  для бійців АТО  вирощують птицю, городину, готують різні страви, купують речі, збирають кошти. І кажуть: віддавати іншим все це  їм не шкода. Про їхню волонтерську діяльність  напередодні Всесвітнього дня гуманітарної допомоги вони розповіли нашим журналістам.

Займатися волонтерством Юрій та Лідія почали три роки тому, коли побачили сюжет про бійців АТО. В полтавський госпіталь почали приносити їжу та необхідні речі. Пізніше познайомилися з іншими волонтерами, які їздили на Схід, і через них передавали допомогу бійцям.

Юрій Моісеєнко, волонтер: Решили тоже помочь тем, шо имеем. Живем мы в сельськой местности, по-этому есть свой огород, есть птица своя, и ото ягоды собрали, помидоры собрали отвезли хлопцам. То воды не вистачало, возили воду покупали в Миргороде , очищенную.

Юрій Іванович говорить:  допомагати - стало способом життя для родини.

Юрій Моісеєнко, волонтер: Стали технику ремонтировать. Где-то какую-то запчастину передавали. Там, то помпа нужна то еще что-то, то мастило передавали, вот таким образом, то финансово помогали.

У селі Великий Перевіз Шишацького району  про подружжя Моісеєнків знають всі. До них приходять вже, як до себе додому. Сусіди збираються на кухні та разом готують для бійців різні страви: відбивні, холодець, пиріжки. Ліплять  вареники всім селом. Про одну помічницю пані Лідія розповідає з особливою любов’ю.

Лідія Моісеєнко, волонтер: То, что я даю, покупаю, ум меня девушки хорошие. Вот самая молодая девушка была – 87 лет. И говорила, что я вот, пока меня ноги носять, я буду приходить и помогать.

Віддавати, каже   пані Лідія, не шкода, тому що потреба допомагати  йде від серця. 

Лідія Моісеєнко, волонтер: Моральное удоволетворение какое-то. Ну и людей хочется поддержать, ребят  на передовой. Где-то чьи-то братья и девушки ж там, и сестры. Может там и наши родственники о которых мы и не подозреваем.

 У вільний час  подружжя Моісеєнків няньчать сусідських дітей. Для них вони, як рідні.

Юрій Моісеєнко, волонтер: На нашу улицу приехали переселенци, они убегали с Донецка. В мусорную машину всю семью посадили, в мусорный контейнер, она простреленная была. Они приехали на это место, вообщем багато ребятишек, вот семья очень велика, ни жилья, ничего не было. Хозяйство пошло им назустріч, выделило будиночок. Ну, а мы помогали,  кровать им отдали, матрас и мебель, и шифанер.

Щороку подружжя Моісеєнків вирощують  близько 60-ти індиків для бійців АТО. Тож скоро хлопці поласують черговою партією смачненького від Юрія та Лідії.