Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Ольга Боцула
Ольга Боцула

Безпритульний з книжкою в руках – полтавці просять допомогти 52-річному безхатченку

Безпритульний з книжкою в руках – полтавці просять допомогти 52-річному безхатченку

Врятувати безпритульного. З таким проханням у редакцію «Служби новин» звернулася полтавка. Два роки поспіль під її вікном живе 52-річний безхатченко. Він не має обох стоп ніг, однак звертатися в лікарню не поспішає. Як чоловік опинився на вулиці, дізнавалася Ольга Боцула.

Віталій Зімін, безхатченко: Я читаю и фантастику, и детективы, и даже женские романы.

Книги для 52-річного Віталія - єдина розрада, розповідає він.  Аби в голову не лізли погані думки,  чоловік читає. На вулиці живе давно. До цього знімав квартиру, працював, непогано заробляв, доки не відморозив собі обидві стопи ніг.

Віталій Зімін, безхатченко: У меня обувь  была хорошей, на меху. Но в одну ночь ударило до минус 20, а обувь была промокшей  и все. Я затянул по глупости своей, не обратился в больницу вовремя. Может ноги мне и спасли…

Пенсіонерка Ніна Михайлівна цього безхатченка перед вікнами свого будинку бачить щодня. Аби допомогти чоловікові, каже, зверталася до соціальних служб міста. Та все безрезультатно.

Ніна Волошина, пенсіонерка:1 людина в біді. Які ми люди, як можемо їсти, сидіти в теплій кімнаті, коли людина спить під відкритим небом? Іде дощ, чи жара, чи морози вже почалися. А зима яка попереду буде. Хіба ми можемо пройти повз цю людину.

Про байдужість людей каже ще одна полтавка Неллі Білокінь.

Неллі Білокінь, полтавка: Мы котов, собак жалеем. А к человеку ноль внимания.  Он действительно ползает. Знаете, он такой бомж, как не пройдешь, он с книжкой. Он не дурак. Ну получилось так в жизни.

Тепер Віталій з порожніми кишенями і без житла. Говорить, що хотів би оформити інвалідність, мати протези, влаштуватися на роботу і винаймати кімнату. Однак на заваді - відсутність документів.

Віталій Зімін, безхатченко:  Все хотят иметь надежную крышу над головой. Возможность приготовить, поспать нормально по-человечески, помыться. Жизнь на улице – это абсолютная свобода, но это жизнь на улице и выдержать ее очень трудно.

Ми з’ясували: відновити паспорт Віталію бралися працівники Полтавського центру адаптації для бездомних. А на додачу пропонували триразове харчування, дах над головою і заняття для саморозвитку. Керівник закладу Олена Чикурова показує заяви Віталія, в яких чоловік відмовляється від їхніх послуг.

Олена Чикурова, керівник Центру адаптації для бездомних осіб та звільнених із місць позбавлення волі БО «Світло надії»:Не выполнял правила, где-то выпивал, приходил в сильном алкогольном опъянении. Центр для людей, которые хотят что-то поменять и мы тогда полностью содействуем.Я говорю: «Почему вы сюда не приходите. Что вы теряете?» Для него это потеря комуникации с ребятами, с которыми они в компании выпивают.

Окрім пенсіонерки  Ніни Михайлівни, за Віталієм продовжує наглядати соціальний патруль. Головне, говорить керівник Центру адаптації, бажання  самого безхатченка змінити своє життя. Ольга Боцула, Павло Бардиш. Полтавські телевізійні новини.