Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Ірина Соляник
Ірина Соляник

Сліпий гончар із Опішні відзначив 80-річчя

Сліпий гончар із Опішні відзначив 80-річчя

Сліпий гончар із Опішні відзначив ювілей - 80-річчя. Михайла Китриша прийшли привітати колеги, шанувальники його творчості та жителі гончарського краю. Розмінявши восьмий десяток, опішнянський глиняний майстер мріє повернути зір, щоб створити ще хоч один виріб.

Горщики, супники, свічники, глечики, куманці та багато іншого створив опішнянський гончар Михайло КитрИш за свої вісімдесят років. Із цими роботами він побував у різних країнах світу: Болгарії, Угорщині, Норвегії, Великобританії, Канаді тощо. Частина виробів залишилася у музеях цих країн. Гончар, виготовляючи традиційний український посуд, експериментував із кольоровими поливами. У його доробку чимало виробів зооморфної скульптури.

Олесь Пошивайло, генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному: Вони насамперед упізнавані. Тобто, якщо дивитися на ці роботи і людина хоч трохи знайома з гончарством, з керамікою, вона однозначно зможе сказати: оце Михайло Єгорович Китриш.

А починалося все зі свистунців. Їх юнаком Михайло Єгорович ліпив, коли через хворобу довгий час не міг ходити до школи. Потім пішов працювати на завод «Художній керамік». Та відчував у собі більший потенціал, аніж ліпити одноманітні вироби на замовлення. Реалізувати творчі ідеї зміг, створивши горно удома. Допомагала йому дружина Галина, яка була малювальницею. 

Михайло Китриш, гончар: Я її запитував, а як оце буде воно? Буде вигляд? Тобі наравиться? Дуже! Значить, буде й іншим наравиться. А вона свої рисунки. У нас було совмєсне з дружиною поняття творчості.

Нині свій ювілей Михайло Єгорович зустрічає без дружини. Через втрату зору з 2008 року він більше не може ліпити. У день вісімдесятиріччя урочисто привітати гончара, підтримати його та продемонструвати, що про його талант пам’ятають, зібралися кілька десятків людей.

Ніна Дубинка, учениця ювіляра: Сиділа з ним за одним столом, ділила з ним і роздуми, і творчі всякі там нюанси. Він мені багато чого пояснював, підказував, так як він був на той час велика величина.

Григорій Гринь, Заслужений майстер народної творчості України: Коли десь буваєш на виставках, на симпозіумах, на конкурсах, то завжди до його підходиш і він всігда посовітує, як робити, як поводитися, як себе почувати в тій чи іншій обстановці. Дуже такий відзивчивий.

 Ювіляр отримував привітання, для нього виконували пісні та дарували квіти. У пам'ять про цей день та всю творчу діяльність у музеї-заповідникові українського гончарства залишаться глиняні відбитки рук майстра. Михайло Єгорович каже: життя пройшло не марно, але ще має великі плани.

Михайло Китриш, гончар: Якби мені хоч 3%, хоч 1 процентик дало зору, я б ще свої замисли, свої думки я б ще мог показати, що це є глина.

До слова, перша персональна виставка Михайла Китриша відбулася у Полтавському краєзнавчому музеї 1981 року. Нині там зберігається понад шістдесят робіт майстра. Ірина Соляник. Богдан Казирід. ПТН.