Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Ірина Соляник
Ірина Соляник

Пам'ять українців, які загинули в роки голодоморів, вшанували на Зажур-горі

Пам'ять українців, які загинули в роки голодоморів, вшанували на Зажур-горі

Пам'ять українців, які загинули в роки голодоморів, вшанували біля Кургану скорботи неподалік Лубен. Покласти квіти та вінки з колосків до меморіалу приїхали представники із шести ближніх районів Полтавщини та обласного центру. Там побувала і наша знімальна група.

Делегації вишикувалися у колону та пройшли так до Кургану скорботи, що на Зажур-горі. Саме тут вшанувати пам'ять жертв голодоморів приїхали з Хорольського, Пирятинського, Оржицького, Гребінківського, Миргородського та Чорнухинсткого районів, Полтави та місцеві жителі.

Владислав Бибик, житель Чорнухинського району: За 25 років радянської влади, за чверть століття – три голодомори. Зараз в Чорнухинському районі проживає 11 тисяч офіційно, але реально це менше 10 тисяч. І якщо в’язати три голодомори, то більше за ці голодомори загинуло людей, ніж зараз проживає в Чорнухинському районі.

Разом із трагічними фактами про часи геноциду, присутні послухали аудіозапис спогадів очевидці тих подій Ганни Потоцької. Загиблих вшанували хвилиною мовчання.

Найбільше у голодні роки постраждали сільські жителі. У багатьох родин було по кілька дітей.

Тетяна Чайка, жителька Пирятинського району: Бабусина могила так і залишилася такою згадкою про ті страшні часи. А її рідна сестра і вся її сім’я (чоловік і шестеро дітей) також померли від голоду. На цьому місці я вперше, але звичайно мені є про що згадати.

Галина, жителька Хорольського району: Моя мама пережила голодомор і все, що стосується голодомору я і мої діти дізналися від моєї мами. Дротенко Палагеї Дмитрівни. На той час їй було 5 років. – Велика була сімя? – Да, велика. Сім дітей, батько й мати.

Потім учасники дійства побували у Спасо-Преображенському Мгарському монастирі, що розташований неподалік Кургану скорботи. Там відправили панахиду за загиблими у роки голодоморів.

Отець Борис, протоієрей: Взагалі не зрозуміло для чого це робиться. Якщо життям жертвуємо заради світлого життя. Причому не своїм життям, бо це якраз то заповідь Христова, а життям інших людей. Силою в рай нікого не заганяють і це неможливо зробити. І мудрість народна говорить, що брудними руками обличчя не вмиєш.

Нагадаємо, Курган скорботи відкрили у 1993 році. Він має вигляд дзвону, до якого прикріпили тридцять менших дзвонів від всіх областей України та кількох організацій. Ірина Соляник. Сергій Коломієць. ПТН.