Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Жителі Кременчука за власні кошти побудували центр для бездомних

Жителі Кременчука за власні кошти побудували центр для бездомних

Дім для тих, від кого усі відмовилися. Жителі Кременчука за власні кошти побудували центр для бездомних, немічних, алко- та наркозалежних. Рятують душі молитвою, а тіло працею. «Дім милосердя» існує за рахунок самих його жителів. Як живуть?- бачили наші кореспонденти.

Вадим, засновник центру: 10 лет назад мы сюда приехали. Мы взяли с женой кредит в банке на три года взяли деньги.

            Це засновник центру – Вадим. Каже: сам мав проблеми з наркотиками та алкоголем. Був судимий. Зараз допомагає іншим. У центрі немає доглядальниць, прибиральників чи кухарів. Усе роблять самі жителі.

            Вадим, засновник центру: Мы все здесь делаем своими руками. Мы трудимся работаем. Садим огороды, стоим дома, копаем могилы, зарабатываем деньги.

            Руслан Некраса, живе у «Домі милосердя»: Это люди инвалиды, немощные - те которые считали в миру их отбросками, они все это восстанавливали.

            Лайф:Здесь мы людей принимаем, это душевая, здесь купаются они. Здесь бассейн у нас даже есть.

Кожного дня місцева медсестра Катерина Мороз перевіряє стан здоров’я мешканців. Кілька років тому сама була пацієнтом.

            Катерина Мороз, медсестра «Дому милосердя»: У меня в мои 30 лет 8 судимостей. В общей сложности семь лет провела в местах лишения свободы, была в сильнейшей алкогольной зависимости. Я сейчас забочусь о таких людях. Это вообще моя детская мечта была стать врачом.

            Художниця з вищою освітою Тетяна Вільчай поховала всю родину. З горя почала пити. У центрі позбулася алкогольної залежності, але продовжує жити тут і допомагати іншим.

            Тетяна Вільчай, живе у «Домі милосердя»: Люди попадают сюда по разному, бывает так, что человек просто валяется на улице, просто лежит, бомж. Его просто наши ребята едут, видят, подбирают, привозят.

А це незряча Тамара Засядько. Її історію три місяці тому розповідали кореспонденти видання «Сьогодні».  Жінка півроку прожила в холодному сараї. Син жив поруч, у домі, на її ж пенсію.

            Голос: Холодно, дуже холодно. Я з головою укриюсь, нахекаю і ото так. А бувало, що всю ніч не сплю, бо холодно.

Зараз Тамара Олексіївна почувається значно краще. Сьогодні до неї в гості приїхала односельчанка Жанна Мірошниченко.

            Голос: Ви зовсім друга, по сравненію з той, якою ми вас найшли, ми вас привезли, ви зовсім інша. Я дуже рада за вас.

            Тамара Засядько, живе у «Домі милосердя»: Мені хочеться сина побачить, дуже, не приїжджав до мене. Якби мені оце наладить і можна жить щасливо.

Але не всі залишаються в центрі. Хтось підліковується, знаходить підтримку і йде будувати нове життя. Загалом за десять років у стінах "Дому милосердя" знайшли тимчасовий чи постійний прихисток більше тисячі людей. Нині у центрі живуть близько сотні людей. В основному немічні або з інвалідністю. Більшість навіть документів не мають.