Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Лілія Пархоменко
Лілія Пархоменко

Знайшлися через три роки: полтавський доброволець і закарпатський лікар

Знайшлися через три роки: полтавський доброволець і закарпатський лікар

Знайшлися через три роки. Полтавський доброволець відшукав військового лікаря із Закарпаття, який врятував нашого земляка-бійця під Дебальцевим. Про поранення, порятунок і життя після нього Олександр Піддубний розповів Лілії Пархоменко. Історія полтавського добровольця і закарпатського хірурга – далі у сюжеті.

Олександр Піддубний показує нам світлини і згадує час, коли воював. До почату подій на сході України був помічником дільничного. У 2015-му приєднався до батальйону «Полтава». Тоді він, двадцятитрирічний, був наймолодшим серед добровольців. На тимчасово окуповану територію їздив двічі. Згадує, як три роки тому у січні неподалік Дебальцевого із бойовими побратимами потрапили під мінометний обстріл.

Олександр Піддубний, боєць добровольчого батальйону МВС «Полтава»: Одна чи дві дуже близько впали, так сталося, я вже дивлюся – з рукою серйозні проблеми, бо розірвана вона. І розумію, що вже треба допомогу собі. Якщо чесно не очікував, що доїду живим, песимістичний настрій був.

Був притомний, тому пам’ятає і поранення, і першу допомогу, і дорогу в госпіталь, - розповідає Олександр. На реанімобілі його супроводжував лікар-хірург. Усе, що полтавський доброволець про нього знав – це ім’я – Сашко.

Олександр Піддубний, боєць добровольчого батальйону МВС «Полтава»: Їхав і всю дорогу до мене: «Саня, заспокойся, все буде добре, заспокойся»  «Саня, - кажу, - от що з рукой робить?». Він: «Все буде нормально, Саня, ти будеш живий, ще одружишся». До речі, дійсно був правий.

Відтоді минуло три роки. Нині Олександр має роботу, одружений і мріє стати батьком. У Полтаві підтримує зв’язок із бойовими побратимами. Каже: вирішив знайти і того, кому завдячує життям. Спочатку про лікаря розпитував у волонтерів, згодом відшукав його в одній із соцмереж і написав.

Олександр Піддубний, боєць добровольчого батальйону МВС «Полтава»: Кажу: «А ви буди в Дебальцевому 14.01.2015?» Він: «Був». Кажу: «У вас в той день вивезли поранених». «Да, було». Кажу: «Молодий хлопець, з бородою».

Олександр Данилюк, хірург медичної роти Закарпатської бригади: Пишу: «Так, з Полтави?» Я дуже добре його пам’ятав, руку, яку ми не могли врятувати. І він каже: «Це був я. Я пам’ятаю той момент, коли ви мені допомагали, заспокоювали». І мені настільки було приємно.

Військовий лікар Олександр Данилюк із Закарпаття – учасник Революції Гідності, із вересня 2014-го – доброволець. Крім Дебальцевого, допомагав бійцям у Щасті, Станиці Луганській, інших локаціях на передовій. Для нього, каже, повідомлення від полтавця – несподіванка. Наш земляк Олександр Піддубний розповідає: хоче поспілкуватись із Данилюком особисто.

Олександр Піддубний, боєць добровольчого батальйону МВС «Полтава»: Дійсно, йому пообіцяв і сам собі пообіцяв, що ми в березні зустрінемось.

Олександр Данилюк, хірург медичної роти Закарпатської бригади: Дебальцеве – з одного боку це драматична подія, а з іншого боку це все рівно подія, яка знаменує перемогу життя над смертю.