Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Лілія Пархоменко
Лілія Пархоменко

Орнаменти та природні матеріали – майстер про особливості решетилівського килимарства

Орнаменти та природні матеріали – майстер про особливості решетилівського килимарства

Орнаменти та природні матеріали – особливості решетилівського килимарства. Ремесло внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Проект про цей вид декоративно-ужиткового мистецтва для Експертної ради Міністерства культури підготовив килимар Олександр Бабенко, родом із Решетилівки. Мої колеги, Олексій Липоватий та Лілія Пархоменко розкажуть більше про створення рослинного тканого полотна та його особливості.

Випрясти нитки із овечої вовни, пофарбувати їх, створити ескіз, далі – ткати на верстаті. Заслужений майстер народної творчості Олександр Бабенко розповідає нам про давню решетилівську технологію створення килима. Митець займається ремеслом із дитинства. Раніше у його родини була сімейна мануфактура. Каже: рослинне килимарство його батьківщини особливе через природність матеріалів та орнаментику.

Олександр Бабенко, килимар, України: Наш край Полтавський і Решетилівський співочий. В нас такі округлі, згладжені, м’які і відтінки, і структура орнаменту. Це були і контури, і гірлянда квітів, і композиційна побудова особлива, вона притаманна саме для Решетилівки.

Корифеєм рослинного килимарства пан Олександр називає свою матір – Надію Бабенко. Вона померла 9 років тому, на її честь назвали вулицю в Решетилівці.

Олександр Бабенко, килимар, України: Вона якраз привнесла той авторський компонент, розвинула оцю традицію решетилівського класичного килима. Вона додала такої образності, цей килим уже дихав, вібрував якоюсь енергетикою потужною.

Пан Олександр створив більше сотні тканих робіт. Експонував їх не лише в Україні, а й Греції, Німеччині, Польщі, Франції, інших країнах. Каже: справу матері перейняв сам і тепер передає студентам. Його вихованка Ольга Калініченко ткати навчилася півроку тому.

Ольга Калініченко, студентка: Це ніби гра на музичному інструменті. Як струни перебираєш на гітарі чи бандурі. Самі струни – це нитки, а звук і ритм – це колір. Я гадаю, що навчитися може кожен, але щоб воно було зі смаком і досконало – це має бути щось всередині.

Нині пан Олександр тче у вільний час. Стандартний розмір решетилівського – два на три метри. Їх створюють на ось таких вертикальних верстатах.

Олександр Бабенко, килимар, України: Якщо я собі натчу і мені вже високо, я цими клинями послаблюю, малюночок переїжджає на ту сторону. І от гребіночкою я збиваю, треба, щоб воно було щільно, тканинка утворюється ж.

Нагадаю, у Національному переліку – нині вісім елементів нематеріальної культурної спадщини. Три із них представляють Полтавщину. Крім рослинного килимарства, це опішнянська кераміка та решетилівська вишивка «білим по білому».