Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Юлія Кравець
Юлія Кравець

Чи навчатимуться діти сонця у полтавських школах

Чи навчатимуться діти сонця у полтавських школах

Діти із синдромом Дауна відрізняються від своїх однолітків тільки тим, що мають зайву третю хромосому в двадцять першій парі. Це не хвороба, а генетична аномалія, з якою дитина може народитися у будь-якій сім'ї. Напередодні Міжнародного дня людини з синдромом Дауна наші журналісти дізнавалися як живуть сонячні малюки.

Миколці 4. Він непосидючий та усміхнений, комунікує за допомогою жестів та міміки. Вчиться говорити та координувати свої рухи.  Хлопчик народився з синдромом Дауна.

Про те, що в сім’ї Жаркових буде сонячна дитина, мама дізналася   на третій день після пологів. Обстеження під час вагітності не виявили патологію. А найважче, говорить Катерина Жаркова, було прийняти й змиритися.  Нині ж, родина,  в якій виховують ще двох дітей, не уявляє свого життя без Миколи.

Катерина Жаркова, мама Миколи: Когда настает вечер, я беру своего малыша в басейн и вожу его на развивающие занятия. Для таких детей очень важна среда обитания с обычными детьми. Они смотрят на них и лучше развиваться.

Виховувати таких дітей складно, каже логопед Ольга Губарь.   Процес потребує терпіння та любові. З такими дітками працюють корекційні педагоги.

Ольга Губарь, логопед: Основна  проблема з  якою вони зіштовхуються – це те, що вони починають дозрівати і  рости пізніше за однолітків. І мовлення в них розвивається після 3-х років.

Ці малюки особливі, говорить психолог  Наталія Сухіна. Додає: людей із синдромом Дауна називають дітьми сонця.

Наталія Сухіна, практичний психолог: Вони добрі, щирі і це важливо розуміти, захищати їх і не зраджувати. Сонячні діти трохи інакше діють та мислять. 

З дітьми сонця займаються за спеціальними методиками. Заняття зорієнтовані на емоційний, мотиваційний та пізнавальний розвиток.

Чи зможуть діти з синдромом Дауна засвоювати шкільний матеріал  індивідуально визначатимуть психологи. Мама Миколи каже, хотіла б, аби її син вчився у звичайній школі, а інклюзивна освіта стала доступнішою.

Катерина Жаркова, мама Миколи: Інклюзія, нажаль в нас не дуже розвинута, але сподіваюся, що коли ми підемо до школи вона буде  більш розвинена.