Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

У Полтаві пам’янули одного з наймолодших захисників Донецького аеропорту

У Полтаві пам’янули одного з наймолодших захисників Донецького аеропорту

Рік тому на сході країни загинув один із наймолодших захисників Донецького аеропорту. 19-річний полтавець Святослав Горбенко не встиг стати справжнім кіборгом, але встиг стати героєм для друзів та однокласників. Особливо, коли вони вкотре переглядають страшні кадри загибелі хлопця у фільмі «Добровольці божої чоти». У день смерті Святослава поминальні панахиди пройшли в Полтаві, де він народився, й у Києві, де похований - на алеї слави.

Полтавський ліцей №1 Святослав Горбенко закінчив 5 років тому. Але на свою першу зустріч випускників уже ніколи не приїде. На роковини смерті Святика однокласники до школи йдуть самі.

Святославу пророкували велике майбутнє. Після того, як він здав ЗНО з історії на 200 балів, одразу кілька вишів відкрили йому свої двері. Він обрав Харківський національний і Харківський педагогічний, а потім перевівся до Київського національного університету імені Шевченка. Знав кілька мов, англійську і навіть японську.

Та всі плани змінила війна. Горбенко потайки від батьків і знайомих після літньої сесії їде на тренувальну базу «Десна», де зі Святика стає Скельдом. А потім опиняється на сході країни й стає одним із наймолодших захисників Донецького аеропорту - не пристріляний, але рішучий.

Загинув полтавець у одному з перших боїв 3 жовтня 2014 року, під час порятунку пораненого товариша Скельд отримав осколкове поранення, не добігши буквально метр до укриття.

Однокласники дізналися про смерть Святослава з соціальних мереж і навіть не повірили. Бо на фото була зовсім інша людина.

Роковини смерті героя батьки відзначають у Києві, бо Свята поховали на столичній алеї слави. Його побратими схиляють голови в Полтаві, біля меморіальної дошки. Однокласники збираються в класі, де Святослав 5 років захоплювався історією. Більшість учнів ліцею знають героя, іншим - учасники бойових дій радять подивитися «Добровольців божої чоти».

Бо навіть те, що зараз відбувається на фронті, мало кому відомо. Командир Святослава вже післязавтра знову їде на Донеччину.

І дивлячись, на безтурботні лиця школярів, розуміє, що життя триває. І ради цього варто там воювати.