Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Волонтерка з Чутового безплатно годує АТОшників у своєму кафе

Волонтерка з Чутового безплатно годує АТОшників у своєму кафе

Герої у тилу. Вона доглядає за старенькими дідусем та бабусею та ще безплатно годує АТОшників у своєму кафе. Надія Легкобит вже хотіла покинути волонтерство, та не змогла. Про те, що допомагати може кожен, незалежно від рівня доходів, у матеріалі Андрія Якутіна та Юлії Логвиненко.

Шеврони і погони – як нагадування: війна триває, і розслаблятися у жодному разі не можна! Надія Легкобит – приватний підприємець із Чутового показує нам таку собі «стінку війни». Чи не кожен солдат, який пригощався і зігрівся у її кафе – мав за честь лишити згадку про себе. Тут батальйон «Полтава», «Київська Русь», «Карпатська Січ», перша медична рота імені Пирогова, бригада 24 «Азія. Китай», інженерні війська, автомобільний батальйон, батальйон спецпризначення «Кіборг».

Насправді самій Надії цей рік чи не щодня приходиться проходити перевірку на твердість.  Якось, у розпал Майдану, вирішила для себе: треба розібратися з усім, що робиться в країні. Згодом із сестрою і працівником почали акцію безплатної кави для солдатів. Одразу зрозуміли: лише кавою мужніх чоловіків не нагодуєш.

Надія об’єднала навколо себе та ідеї друзів. Підтягнулися й інші. Шили балаклави, прапори, вдалося зібрати кошти і на авто для бійців. Волонтерка нині згадує, як дивувалися попервах військовим зі зброєю. Бувало приймали і по 70 чоловік на добу.

Солдати - у відпустку, назад на ротацію, чимало й волонтерів приймали ці стіни. Тут  пригощали теплим і смачним.

Надія зізнається вже не раз намагалася полишити свою таку ідею фікс бути корисною, допомагати воїнам, вірила – можливо, інші підхоплять цей рух, проте розуміла, що розраховувати в житті, особливо у найважчі часи, слід лише на свої сили.

Повернутися і віддячити за добро – такі випадки у Надії теж не рідкі. Порадував, згадує жінка, боєць-мусульманин із «Золотих Воріт» барана.

Бувало й серед ночі жінку будили, щоб віддячити. Один командир  окрему подяку привіз. Це із позитивного. Вражали жінок і до сліз трагедією прихожі: зокрема життєва історія кримського татарина, актора і режисера Ахтема Сейтаблаєва, а також координатора «Штабу Національного Спротиву», батька Героя України Устима Володимира Голоднюка.

Надію не зупинити – здається, своїм життям вона давно перестала жити.

Війна триває, моральних сил, як у волонтерів, так і у бійців не збільшується. Та вони у жодному разі не здаються! Як має не здаватися наша країна. У цьому посланні, віримо, боєць прогнозує якнайшвидший мир для України і таке бажане «чисте небо» над головою.