Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Обласне радіо
Автор сюжету:
Лідія Ритченко
Лідія Ритченко

Про Другу світову Михайлові Клепачу не дає забути осколок, що знаходиться в тілі ветерана

Про Другу світову Михайлові Клепачу не дає забути осколок, що знаходиться в тілі ветерана

Ветерану Другої Світової Війни Михайлу Клепачу цьогоріч виповниться 91 рік. Він звільняв від нацистів Білорусію, Польщу, Литву, Східну Прусію. Брав штурмом Берлін.  Спогадами про ті події герой поділився із Лідією Ритченко.

На грудях у Михайла Васильовича Клепача медалі та ордени. Війна залишила свій відбиток у його  житті, каже ветеран.  Двічі був поранений та контужений. Уламок від снаряду ще й досі знаходиться у нього в голові. У 43-му Михайла, якому не було 18-ти, призвали до Лав  армії. Півроку він служив у навчальному батальйоні та отримав звання сержант. А потім, фронт….

КЛЕПАЧ: Командовал  пожилыми людьми «за» 50 лет. Был командир взвода, воевали, страшное перенасили горе, но выдержали до победы. Тяжело, кушали мы один раз в сутки, воды вообще не пили, окопы. Когда дождь уже, то  есть вода, наберешь ладоней в рот, проглотил и все, и не болели. Знали, что Родину нужно защищать. Без нас никто не может защитить. Мы были патриотами.

Михайло Клепач  служив у 54-тій гвардійській стрілецькій Макіївській ордена Леніна Червонопрапорній орденів Суворова і Кутузова дивізії. Розповідає, що їхньому полку в  бою  було найважче, адже перший  удар брала на себе піхота.

КЛЕПАЧ: Найтяжче в бою було піхота. Полк, допустим, 1200 человек, вступают в бой, 5 дней и полка нет. Остается 50-80-100, больше не остается. Все раненые или убиты, контужены, все уходят. Выходим на отдых, 5 дней отдохнули, пополнение получили, вооружение получили, и опять в бой. Причем наша девизия была штурмовой. Ее бросали с одного фронта на другой, где прорыв. По-этому мне пришлось воевать на первом, втором, третьем белорусском фронте и на 1,2 украинском фронте.

71 рік, як закінчилася війна, але Михайло Васильович пам’ятає день Перемоги до дрібниць.

КЛЕПАЧ: Взяли Берлин,  вышли за Берлин и лес такой был. Пехота, значит, давай отдохнем легли спать. И вдруг нам сообщают, что «Ура! Ура!» Что такое, все за оружие, стрелять, когда обьявляют победу по радиостанции. Целовались, плакали, писали письма. А потом, надо освобождать Прагу, и мы пошли освобождать Прагу. Еще до 20 мая воевали и несли большие потери живой силы и техники.

Донька Михайла Клепача пані Валентина, розповіла про свого тата.  На його історіях про війну виросли онуки та правнуки, говорить жінка.

ВАЛЕНТИНА: Конечно и не только своим, ходит по школах, приглашают.

КОР.: Чого саме він їх навчає?

ВАЛЕНТИНА: Любви к Родине. Гарна людина, очень внемательный,гордились всегда, что он участвовал в войне.

У територіальному  центрі обслуговування управління праці та соціального захисту населення Октябрського р-ну м. Полтава Михайла Клепач разом з іншими ветеранами привітали з Днем Перемоги, організували концерт,  пригостили кашею та  фронтовими ста грамами. Нині на обліку в центрі перебуває 374 ветерани. 26 інвалідів війни обслуговують вдома, решта – отримують медичні та соціально-побутові послуги.