Філія НТКУ «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»

Босоногі мандрівники дійшли до Полтавщини

Босоногі мандрівники дійшли до Полтавщини

Двоє хлопців  - Юрій Регліс із села Чижівка на Житомирщині та Іван Онисько із села Сущин на Тернопільщині - мають досвід мандрівок на трьох континентах: Європа, Африка, Азія.

9 липня 2016 року вони вирушили з Ужгорода, щоб здійснити мандрівку Україною. Оригінальність цієї подорожі в тому, що вона відбудеться:

без грошей, без речей, без взуття. Одягнуті мандрівники у вишиванки та штани зі старого лляного полотна.

На різних ділянках шляху до чоловіків приєднуються охочі. Хтось босий, хтось взутий, хтось на кілька днів, а хтось на кілька тижнів. Іван та Юрко здійснюють таку затію з метою розвитку внутрішнього туризму, популяризуючи “Вишиваний шлях” від Ужгорода до Києва та експерименту над власними можливостями.

-         Я не ходив так далеко пішки, ніколи не мандрував босий, завжди брав із собою значно більше речей. Цього разу все простіше і складніше водночас. Не знаю, як все відбуватиметься. Здається мені, що спрага до пригод буде втамована”, - каже Іван Онисько.

-          Я багато подорожував в різних країнах і скрізь зустрічались добрі люди, які завжди мені допомагали в дорозі. Тепер є нагода випробувати на гостинність українців. В той же час PROSTOBOSO — це спроба показати власним прикладом, що подорожі — це просто. Та й зрештою — хто із нас не мріє про подорожі? – додає Юрій Регліс.

У подорожі чоловіки вже 70 днів або 1403 км. Рухаються зі швидкістю 20 км/день. За останні 10 днів пройшли рекордні 261 км, а це 26 км/день. Щоб не так стирати ноги, Іван та Юрій надають перевагу ґрунтовим і лісовим дорогам. Якщо і далі триматимуть такий темп, то у Харкові 10-12 жовтня.

Як зустріла хлопців Полтавщина докладно читайте на https://www.facebook.com/prostoboso.

«Село Березова Рудка - перше село Полтавської області по маршруту #вишиваний_шлях. До нього пролягає польова дорога. Це вже 9-та область в нашій подорожі. Ми так і жодного разу не проходили повз знак, на якому було би написано: "Полтавська область" чи "Рівненська область". Цього разу нас чекала дуже запилена дорога між порожніми полями, на яких вже зібрали урожай. В Березовій Рудці ми побачили піраміду. Точніше, пірамідку, яка слугує усипальницею когось із панської родини Закревських.

Наступне село - Крячківка. Саме тут ми і хочемо заночувати. Юрко наперед домовився з українцем, який перші 23 роки свого життя прожив у США, про те, що ми зможемо заночувати в нього. У Юри та Марії - 4 дітей. Спочатку Yuriy Fedynsky приїхав до Львова знайомитись з Україною. Далі жив 10 років у Києві. Потім переїхав в Крячківку. Останні 6 років проживає тут із сім'єю. Є своя майстерня по виготовленні музичних інструментів: кобз, бандур. Ось що каже Вікіпедія: "Юрій Фединський (*1975, США) — бандурист, композитор, займає українською кобзарською традицією (співає традиційний кобзарський репертуар під супроводом), є продюсером народних ансамблів, робить музичних інструментів, звукорежисер, культурний активіст, педагог".

Коли завершувався київський період, Юрко розглядав 2 основні варіанти переїзду: село Крячківка на Полтавщині, де живуть бабусі ансамблю "Древо" та село Буковець на Івано-Франківщині, ди живе музикант та майстер музичних інструментів Михайло Тафійчук. Зараз Юрко дружить з бабусями, разом співають. Нам пощастило, бо Юра запропонував навідати одну із бабусь - Ніну. Коли на небі з'являвся повний місяць, ми почули прекрасні голоси, які відтворювали древні українські пісні».