Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Автор сюжету:
Ольга Гладченко
Ольга Гладченко

Полтавці символічно поєднали два береги Ворскли

Полтавці символічно поєднали два береги Ворскли

Полтавщина долучилася до Всеукраїнської акції «Ланцюг Єднання», організованої з нагоди Дня Соборності. Взявшись за руки, полтавці символічно поєднали два береги Ворскли, Схід і Захід України, як і 22 січня 1919 року українці об’єдналися заради втілення національної мрії – єдності, свободи й незалежності. Долучилася до акції й Ольга Гладченко.

Традиція саме так відзначати це свято з’явилася у 1990 році, незадовго до проголошення Незалежності. Тоді, близько 3 млн. людей взявшись за руки, поєднали між собою Львів та Київ живим ланцюгом, у кожній ланці якого горіло серце любов’ю до Батьківщини. Правознавець В’ячеслав Кущинський, вважає, подібні акції ще одним кроком на шляху до змін у свідомості нації.

В’ячеслав Кущинський, правознавець: Дуже вартісно те, що люди мають націоналістичні переконання, виходять, виявляють свою позицію щодо потреби єдності держави. Це патріотично.  

Від1990 й до сьогодні українці багатьох міст і сіл України, 22 січня, ополудні, збираються разом, щоб взятися за руки, стати пліч-о-пліч і заспівати в один голос Державний Славень. Характерною ознакою цьогорічного флешмобу стало те, що на мосту через Ворсклу зібралося чимало людей поважного віку. З ними говоримо про те, чи мають зараз українці потребу у єднанні.     

Голос: Єднання нам необхідне, зміст хороший у цьому. Треба завжди бути разом, бо якщо люди разом, вони зможуть завжди чогось добитися. Важливо, щоб побачили, що є такі люди, які поважають традиції, пам’ятають історію свого народу.

Голос: Я часто їжджу на Західну Україну. І в Львові, й у Хмельницькому, й у Дрогобичі була, мене скрізь гарно зустрічають. Й вони сюди приїжджають, ми також з хлібом-сіллю стрічаємо. Скрізь в Україні гарні люди!

Голос: Ми ж українці, це наше свято. Україна – єдина. Схід і Захід разом. Я вважаю, що так воно й повинно бути. Мені 57 років, то з самого дитинства нас переконували, що на Заході України «бандери», а тут – нормальні люди. Й тільки тепер ми знаємо, що це не так. Їх зневажали за те, що вони боролися за свободу.

Свідома молодь, зокрема психолог Юлія Костенко, радіє з такої позиції. Каже, що таким чином Україна хоч і повільно, але неухильно, крок за кроком, повертається до своїх етнічних коренів, піднімає голову й починає боротися за власну свободу. У думках,і на полі бою, зі зброєю.

Юлія Костенко, психолог: Ми знаємо, що ми виконуємо свій обов’язок, пам’ятаємо, шануємо всіх тих бійців, борців за волю, незалежність України, які загинули, тих, хто й сьогодні гине. Й тих, хто працює на благо нової України».

Колоритного чоловіка у військовій формі поверх вишиванки, що назвався Андрієм Булавою з Диканьки, щиро потішила така позиція:  

Андрій Булава: Я вважаю, що зараз ми єдині. Схід і Захід об’єднані. Воюємо усі разом, гуртом, за нашу Україну. В 1919 році це було складніше набагато. Тоді теж йшла війна, й з’являлися тільки паростки Незалежності. Такими акціями ми можемо показати тим українцям, які зараз залишилися на Сході, що треба єднатися й відроджувати єдину, Соборну Україну.

Щороку до полтавського «Ланцюга Єднання» долучається все більше й більше людей. А це значить, що зміни у державі хоч і повільно, але відбуваються.