Філія ПАТ «НСТУ» «Полтавська регіональна дирекція «ЛТАВА»
Відблиск

Відблиск: 28 річниця виводу радянських військ з Афганістану

Відблиск: 28 річниця виводу радянських військ з Афганістану

27-го грудня 1979-го року Радянський Союз ввів війська на територію Афганістану. Вчитель історії - Геннадій Павелко розповідає: на той момент це вважалося як інтернаціональна допомога урядовим військам Афганістану. Тим більше,  радянська влада розповсюдила неправдиву інформацію  про військовий конфлікт Сполучених Штатів Америки.

Геннадій Павелко, вчитель історії: Було запущено фейкову  інформацію про те, що американці хочуть ввести свої війська на територію Афганістану. Але, їх і близько там не було , тобто це було не правда і практично розширення, мабуть, комуністичного режиму у Азіатському регіоні. мабуть і було це зроблено з такою метою. Але враховуючи, що ця країна була відстала і країна яка мусульманська,  тому це мабуть і не спрацювало. 

Історик Геннадій Павелко відслужив у Афганістані майже два роки та виконував бойові завдання. За його словами, афганські  моджахеди були гідними супротивниками для радянської армії.

Геннадій Павелко, вчитель історії: Приймав участь - їх взагалі було дев’ять - Паншерських операцій, - це одні з найпотужніших які проводила радянська армія,- це Паншер - ущелина яка фактично роззділяє Афганістан навпіл,  закріпилися війська Ахмат Шаха Масуда - це один з найталановитіших керівників моджахедів. практично це були такі операції, які негативно вплинули на радянську армію, тому що наші війська були не досить підготовлені для виконання цього завдання. Це було пов’язано з деякими причинами - певними природніми умовами які впливали, плюс певне високогір’я. Тим більше що ці люди вони безпосередньо боролися власне за свою землю, а нас вони сприймали як окупантів.

15-го лютого 1989-го року  комуністична  влада  вивела війська з території Ісла́мської Респу́бліки Афганіста́н. Геннадій Павленко каже: через війну, яка тривала більше дев’яти років, Радянський союз втратив міжнародний авторитет, а згодом і розпався.

Геннадій Павелко, вчитель історії: З часом десятиліття не пройшло безслідно: підрив економіки - колосальний для радянського союзу. Витрати були колосальними на війну в Афганістані і це бачили солдати - скільки було знищено бойової техніки. Скільки було вистріляно патронів, снарядів, які коштували значну копійку для бюджету радянського союзу на той час.

Геннадій Павелко говорить: керівництво Кремля завжди шукало зовнішнього ворога, щоб приховати бездіяльність у внутрішній політиці Росії. Чоловік розповідає: через сучасну антиукраїнську пропагандузнайомі-афганці, які  проживають на території Російської Федерації, у  війні на Донбасі звинувачують українську владу.

Геннадій Павелко, вчитель історії: Я не приймав участь в АТО, але зустрічав людей які воювали там і  приймали  участь в АТО, то за їх думкою зараз війна на Сході України - це набагато страшніша ніж та війна, що була в Афганістані. Вони говорять так, що, якщо там ми якби відчували підтримку і були переконані що виконуємо інтернаціональний обов’язок і це були навіть люди іншої віри - мусульмани. То тут зовсім інші - ті люди,  яких колись ми вважали братами, зараз це люди, в яких зовсім інше переконання. Ми розуміємо, що історія починалася не з Москви, а все таки з Києва. І тому Русь - це трішки інше ніж Москва. Це інший погляд. Все-таки Майдан змінив людей, певне розчарування є, але Майдан змінив людей, бо дав  можливість замислитись над іншим поглядом, навіть над своєю поведінкою.

У лютому 1989-го року, Радянській Союз вивів війська с Афганістану. За словами голови обласної організації  "Українська спілка ветеранів Афганістану" Валерія Корчукова, правда про події в Ісламській Республіці Афганістан замовчувалась радянською владою.

Валерій Корчуков, голова обласної організації  "Українська спілка ветеранів Афганістану": Що робити у Афганістані, відсталому на віки від цивілізації, радянському солдату? Нічого там робити. На той рік по календарю в Афганістані був 1367 рік. Ну і цим все сказано. Феодаліст типовий, засилля мусульманської релігії: все що сказав мула, то все практично робили. Мула сказав джехат - все люди йшли.

Воїн-інтернаціоналіст з Карлівського району - Валерій Мартинюк повернувся додому з Афганістану у 1986 році. Чоловік каже, найтяжче на війні - це втрачати друзів.

Валерій Мартинюк, голова організації  ветеранів Афганістану Карлівського району: В мене друг погиб там - Анатолій Тіщенко, Чернігівська область. 19 рокців, но він на год менше від мене був. Я майже кожен рій їду до нього на могилу, відвідую. Дуже важко втрачати друзів, ми там як брати з ним були.

Зараз Валерій Мартинюк  допомагає учасникам АТО. Розповідає: коли  повернувся з Афганістану, було простіше адаптуватись до мирного життя, ніж сучасним українським військовим.

Валерій Мартинюк, голова організації  ветеранів Афганістану Карлівського району: Нам дали льготи,  які ми хоч повністю їх і не знали, але частково скористувалися ними. А їм щас тільки далиці пільги й одразу забирають у них. Та сама земельна ділянка, вони зараз  не можуть добиться її. в основном по районах, по міських селах - все фермери позабирали і кажуть більше немає землі.

Єдиний син полтавки Наталії Коротун - Сергій, загинув в Афганістані в 1982 році. Хлопцю було на той час  18 років. Наталя Петрівна розповідає: батьки  не мали можливості востаннє побачити сина, адже Сергія повернули у цинковій труні.

Наталя Петрівна Коротун, мати загиблого воїна-інтернаціоналіста Сергія Коротуна: Ми його провели 21 червня і 26 вересня він загинув. Він потрапив у Кабул. У кабулі - частина, хлопці розказували, на самій території аеропорта. Дуже бомбили. Ніодного пісьма ми від нього не получіли. 26 вересня вже привезли... Не знаємо шо, ми не бачили.. 3,60 віддали - тешо він заробив за те время. Потом дали 200 грн. на похорон і 1000 гривень на пам’ятник - оце все шо ми получили від держави. І ми бережем і досі його пам’ять, оце б йому було 52 годи в цьому році. 53-й пішов. Десять год я не вірила,що він погиб. Ні, не вернувся і тоді я поняла, що це вже так.

За словами Наталі Петрівни,  радянська влада забороняла вказувати, що син загинув у Афганістані та не нагородила Сергія Коротуна жодною відзнакою посмертно. Не отримав він нагород  і  від Української спілки ветеранів Афганістану.

Наталя Петрівна Коротун, мати загиблого воїна-інтернаціоналіста Сергія Коротуна: Коли я робила в обласной із Корчуковим, і сказала: "Валерій Олександрович, нада щось же подувать, щоб наградить". А він сказав мені, открито, матері так як є, сказав: так а чим же йогоьнаграждать, він же мало служив. І нема подвигів, і всьо.

Ветеран Збройних Сил України  Сергій Галагуз  до Афганістану потрапив у 1986 році, після закінчення Полтавського зенітно-ракетного училища. Проте  війна в Афганістані  була не останньою у його житті. Майже рік  у зоні АТО  чоловік проходив військову службу у складі 57-ї бригади. Сергій Олександрович каже: на стороні терористів на Донбасі  також є  афганці. На думку полтавця, причина цього -  російська пропаганда.

Сергій  Галагуз, ветеран ЗСУ:  Єслі там російське телевідіньє. Я коли в Дзержинск попал, то там Лайф Ньюс, Россия-1 . Их невожможно смотреть, слушать. Месяца четыре вообще без теливизора жили. По интернетуу новости смотрели.

На думку Сергія Олександровича, сучасна війна на Донбасі триватиме доти, доки в країні існує корупція.

Сергій  Галагуз, ветеран ЗСУ : Бо я надивився у свій час на колони машин, які їдуть на ту сторону. З лісом,  усі"

Журналіст: Ви маєте на увазі - контрабанду?

Сергій  Галагуз, ветеран ЗСУ : Да, контрабанду. І на взятки надивився погранічніков нашей нацгвардії. Так що питання дуже тяжове. Мы поддерживаем  Ахметова. Ахметов в свое время мог бы помоч - забушить вот это все. Но он - нет не помогает. Я на эти машины "Детек" насмотрелся с головою. Пинимаете и они шастают туда-сюда, а ета таже самая контрабанда. Я понимаю, что людям там плохо - многие нас ненавидят. Хотя в Константиновке, чесно скажу, которая побыла под окупацией - со многими я встречался и люди прекрасно относились.

За словами Сергія Галагуза, пільгами  учасників війни в Афганістані  держава  забезпечує недостатньо.

Сергій  Галагуз, ветеран ЗСУ: Ліки як учаснику бойових дій - безкоштовних нема. Хібащо безкоштовне лікування в госпіталях - інвалідів війни. Але як учасник бойових дій - яу АТОшнік, ліки є. Афганцям немає, а як АТОшникам є.

Сміливий  та добрий - так говорить про свого чоловіка  Сергія Хлебнікова  полтавка Ірина Юріївна. Жінка розповідає:  Сергія Хлебнікова до Афганістану відправили в перші роки війни. Тоді йому  було  18. Ірина Юріївна каже: за роки служби в Афганістані її чоловік перехворів малярією, гепатитом і тифом та отримав дві контузії.

Ірина Юріївна, дружина воїна-інтернаціоналіста Сергія Хлебнікова: Приїхав з нагородамиі в результаті всіх цих травм, які він отримав за годи війни, він в дуже ранньому році, в 41 рік, мав інфаркт, а за ним і інсульт. Від чого і помер уже в наш мирний час.

Як розповідає Ірина Юріївна, за життя чоловік не любив згадувати війну. Подробиці служби в Афганістані  жінка дізнавалася від бойових побратимів Сергія Хлебнікова. Полтавка каже: багатьох знайомих-афганців вже немає серед  живих. Та додає: війна в Афганістані не може бути забутою у суспільстві.

Ірина Юріївна, дружина воїна-інтернаціоналіста Сергія Хлебнікова: Стільки людей загинуло, стільки людей покалічено, стільки людей морально знищено. Є нащадки,єсть діти, які сьогодні приходять тоже,  є жінки молоді що привчають своїх дітей приходить сюди.

В Демократичну республіку Афганістан  радянська влада направила 150 тисяч українців. З них понад трьох тисяч загинули . Вісім тисяч повернулось пораненими або інвалідами.